48. Підготовка до побачення

не редаговано

Хлопець біг аж поки перед ним не намалювався красивий пейзаж озера. Воно було глибоке та чисте як небо. Хлопець заспокоївся та перетворився в людину. Зорі та місяці які були на небі віддзеркалювалися в озері. «Як красиво.» Подумки думав хлопець задумливо дивлячись з гори пагорба на це видовище нічної краси. «Ось і місце для побачення з’явилося тільки треба його якось поліпшити». Недалеко був струмок та дорога в місто. Постоявши ще трішки він пішов у місто. «Мені вже доводилося бувати в цьому місті. Коли я вперше через тиждень був у академії на фестивалі. Але й тоді він виглядав знайомим. Якщо я й справді тут бував то може я цього не пам’ятаю або був малим щоб запам’ятовувати місцевість Хоча я досить швидко запам’ятовую місцевість. Навіть при такому швидкому русі я знаю де я знаходжуся і звідки прийшов, знаю де знаходиться корпуси академії і де починається паркова зона для прогулянок». Він підійшов до міста по його вуличкам ходили люди дуже рідко зустрічаються перевертні у своїй звіриній формі. Так їх швидше розпізнають тому мало хто розходжує але перевертні відчувають своїх по нюху та п’ятому чуттю . «На щастя в мене вже є рахунок та магічний браслет . Стипендія виділяється кожного тижня або місяця зазначеною сумою. Тут дуже гарна система, не те що в світі де я жив. Але я за ним сумую там люди які мене знають багато років з ким я хотів би поспілкуватися хоча б хвилину другу » Хлопець усміхнувся і пішов вперед тільки з повною ніччю він повернувся до гуртожитку з спокійним серцем за завтрашній день та посмішкою на обличчі. Комендантка трохи посварилася але все таки пропустила в гуртожиток. «Чи сподобається Руді те що я для неї приготував ?» Сон як рукою зняло але Ден втихомирив свої думки та заплющив очі. Невдовзі він заснув у глибокий сон. Тому навіть будильник не міг його розбудити тому для тих хто не встає в наведений час невдовзі приходить комендантка з чайником льодяної води та будить соню так сталося із хлопцем. Все таки це її магія, інший заводить його на котру годину хоче встати та будить ту людину у назначений час, але коли людина не використала свою магічну енергію для його вимкнення. Власниці заклинання приходить повідомлення про не виконання дії тої людини що його заводила. А тому комендантка не любить щоб вона знову переробляла заклинання і вкладала більше магічних сил ніж той хто проспав але за це комендантка відплачується капостю тій людині. Коли на Дена полилася льодяна вода він не так як всі інші вскакують на кричать. Хлопець спокійно відкрив очі прозтягся та мовив комендантці ще з просоння.

- Щось вода тепла ніж в останній раз тому краще льоду додайте наступного разу.

Комендантка була трохи шокована реакцією хлопця який вже встав та взяв рушник щоб втертися. Вона навіть трохи заповажала . Тому мовила з ще уїдства ніж було.

- Може мені так тебе кожного дня будити ?

- Ну якщо б з такою водою то не дуже й хотілося занадто тепла як для просинання ви ж лід вкидайте більше.

- І скільки ж ?

- Ну для мене це норма буде кусок льоду в половину цього відерця . а от іншим таке не потрібно ще заболіють і будуть тоді у вас проблеми.

Комендантка прикинула скільки це буде потім присвоснула та мовила.

- Ти що взагалі не мерзнеш чи робив якісь схожі вправи ?

- Так ще з дитинства тому така кількість та температура мене вже не лякають. А тепер прошу покинути приміщення.

- Так, я вже щось затрималася. І дякую за пораду а то в мене вже є такі як ти що цю температуру навіть сприймають за норму.

- Але в міру таким способом користуйтесь.

- Так, так.

У її очах вже замерехкотів вогник якого бояться вся академія студентів і в деякі вчителі також це не долюблюють. « Я можу тільки їх пожалкувати тих людей» .           

Руді

Всю ніч дівчина не змогла стулити повік тільки аж під світанок вона трішки стулила свої очі. Дзвін будильника який шумів навіть у вухах. Але швидко вимкнувши його магією він зник. Ранок був важким але Руді була в доброму настрої. Тому швидко одяглася зав’язала своє волосся у двоє товстих кіс. «Побачення назначене о 14:30 біля входу в академію.» Це було написано та прикріплена до квітів які лежали на її столі. Чайні рожеві троянди пахли на все приміщення. «І коли він сюди приходив я наче спала всього нічого.» Дівчина насолоджувалася їхнім ароматом. Поставивши їх у воду, вона відчула себе набагато краще. Посмішка така маленька і мила не сходила з її обличчя.