45. Зустріч з дядьком чи вбивцею ?

Вихідні швидко настали Ден домовився про зустріч, Але дівчина всіляко його уникала їй здавалося що вона занадто близько і щоб не сталося краще трималася дистанції. «Воно зводить мене з розуму, він навіть у снах став з’являтись » Міркувала дівчина збираючись на зустріч. Хлопець стояв під гуртожитком та чекав на неї, вже під’їхало авто яке повинно їх забрати . нарешті дівчина вийшла з дверей та промовила.

- Це для нас.

Хлопець побачивши її дивився, а потім сказав повертаючись.

- Так, дядько хотів зустрітися з ним сам на сам але я сказав що прийду зі своєю дівчиною. Тоді він запропонував завітати до його будинку та пришле для нас авто. І до речі ти дуже гарна в цій сукні .

Денові слова прийшли їй до душі і вона взяла його за його величезну долоню. Хлопець обережно зжав та подивився на неї запитально, а вона у відповідь тільки й сказала.

- Що ? ти ж сам сказав зі своєю дівчиною. Нам потрібно так себе й поводити хіба ж ні ?

Хлопець переплів її пальці, усмішка з’явилася на його обличчі. Це хоч і дратувало дівчину, але вона нічого не сказала. Сівши, машина поїхала.

«Блакитний їй личить» Він ніяк не зводив з неї очей це навіть затьмарило на мить його розум, але він швидко взяв себе в руки. «Що це тільки що було я ледве не поцілував її і ще … так думки » Він намагався не думати про те що могло зараз статися або ж не статися.

- Приїхали

Сказав водій зупиняючись.

«Нарешті» Він подивився у вікно машини. Великий будинок зустрів його похмурим виглядом. Хлопець вийшов з машини та подав руку дівчині. Чомусь вона не відразу вклала свою руку в його. Вхідні двері будинку відчинилися з них вийшов чоловік в окулярах, чорне волосся у деяких місцях виднілися сиві волосини.     

- Вітаю, у моєму домі . Проходьте в дім.

- Дякую що прийняли нас так швидко та нам скоро повертатися до академії.

Чоловік повернув голову та продовжив розмову.

- Невже ? Так швидко повертаєтесь, я гадав ви залишитесь ще на один вихідний. А ви так збираєтесь що і побалакати не вспіємо як мене час.

Розмова продовжувалася Чоловік був радий зустрітись та балакав без перестану розпитувавши новоприбулих на різні теми .

Вони сіли у вітальній та він змінив тему на дуже серйозну.

- Ви ж не тільки провідати мене приїхали ?

Ден відповів у своєму стилі.

- Не буду ховати під інші розмови що це не так. Мені було б цікаво послухати як та що сталося із мною та моїми батьками. Я був ще занадто малий щоб щось пам’ятати.

- Так-так, аякже ! Тільки ось що.

Він повів голову до рудіного боку та промовив щоб Руді почула.

- Чи ця розмова не повинна бути без чужих вух ?

Дечим це роздратувало Дена, але його лице ніяк це не виявило.

- У мені від Руді немає таємниць тому говори як бажаєш .

- Добре, але потім не пожалкуй .

- Давним-давно тоді тобі було менше ніж п’ять років сталося жахлива трагедія. Коли твої батьки невідомо де зникли . А потім через день і ти . Деталей я не знаю тоді мене в регіоні не було. Але версія така що з-за влади довірені люди вбили вас або тримають тебе з батьками у полоні бо ті люди зникли в ту саму годину що й твої батьки. Зараз їх карають законом та хочуть щоб вони заговорили але вони не здаються чи щось ще. Вони мають можливості бути серед нас.

Дядько знов подивився на руді, яка зацікавлено слухала історію. Деяку хвилину він мовчав, а потім все як водою змило.

- Досить вже про минуле, давайте говорити про майбутнє.

Говорячи настав вже повна ніч . З кожною хвилиною цієї розмови руді навіть не вслухалася про що там взагалі буде річ. Через годину вони вже виїхали назад тією самим транспортом.

- Руді чи не здається що ми ще більше зблизилися останнім часом, можливо підемо кудись на наступні вихідні?

- Ні у мене справи, але завтра у мене є вільна годинка, дві.   

- Тоді на котру мені по тебе зайти ?

- Давай після обіду.

- Домовились.

Авто через деякий час приїхало до гуртожитку. Вони вийшли з машини та зачекали поки вона поїде. Біля дверей Дена окликнула дівчина в окулярах. Хлопець подивився на Руді якій відкрив двері щоб вона зайшла у гуртожиток першою.

- Ну тоді я піду першою до завтра.

- Мг. До завтра.

Вона зайшла у будинок, а він підійшов до дівчини.

- Вибачте що я так несподівано, ось те що ви хотіли. Тут зараз не найкраще місце щоб розмовляти, я піду але з часом та місцем звернуся до вас коли в цьому буде гарний час та місце. Прощавайте.

Вона передала товстеньку папку загорнуту у якусь тканину . Та пішла до іншої будівлі. «Я вже давно замітив що багато хто працював із цим всім що коїться» Хлопець зайшов у гуртожиток та через деякий час залишив папку на своєму столі .