43. Початок розслідування.

не редаговано

Наступний дні пройшли непомітно хлопець цілими днями проводив свій час у бібліотеці, зранку на парах до обід в ректора і знов бібліотека у деякий раз вони зустрічалися з Руді та багато говорили про все що спадало на думку, а вночі коли наставало безсоння він читав або використовував магію. Так пройшло до того моменту коли він по дорозі в бібліотеку до нього не підійшла молода дівчина в окулярах .

- Вибачте що перериваю чи ви Деніел Соу Нох ?

- До чого питання .

Радість з’явився на обличчі дівчини і вона сказала.

- Вам треба щось знати Деніеле пройдіть за мною будь ласка.

Він кивнув та вони пішли в бік полігонів де тренуються студенти зараз там нікого не було.

- Деніеле чи ви пам’ятаєте себе ще в малому віці ?

- Звідки вам це, хто б пам’ятав таке раннє дитинство.

- Тоді у нас буде довга та важка розмова, тому сядьте та вислухайте а потім вам вирішувати.

Сівши на трибуни історія швидко розпочалась.

- Ви мабуть вже знаєте що ваш клан був рідкісний. Кожен хто жив на території мав підписати угоду з головою кланом. Контракти проводилися для всіх різні, але в більшості з довірених людей мали такі умови як : не збрехати, не завдавати школи та допомагати в усьому що  голова клану. Ваш батько перед смертю наказав нам вам допомагати в усьому що ви скажете бо як головою станете ви, ми не втрачали надії що ви живі. А коли ваш троюрідний дядько хотів посісти ваше місце він мав убити всіх нас але це в нього не вийшло. Згодом ви появилися  та він знайшов вас занадто швидко ми хочемо вас попередити про нього а якщо ви дасте нам завдання ми зобов’язані його виконати.

- З того що я почув вас там не один чи могли б ви знайти усі деталі не тільки вам це здається підозрілим є можливість що він замішаний у чомусь ще крім вбивства моїх батьків ?.

- Ви вважаєте він їх вбив ?

- Ніхто не сказав мені від чого вони загинули, тому розгляньте і таку можливість.

- Я з дозволу я піду.

Непримітна дівчина швидким кроком пішла та за кілька хвилин зовсім не стало. Хлопець нахилився та подивився на землю.

«Я тут здурію від цього всього. Скільки інформації а зачіпки ніякої. Я як шукаю голку в стозі сіна без заклинань, а хоча тепер у мене є інформатор. Якщо я з цього світу то якими ж були мої батьки ?».

- Ххааа..

Він подивився на небо. «Чисте без ніякої хмаринки. Неначе це її очі які дивляться за мною». Він витяг візитку та знов замислився. « Я не хочу вплутувати сюди Руді, але самому мені його не розкрити. Для неї це може бути небезпечно. Мені потрібно з ним зустрітися до того як мені принесуть інформацію, а поки я можу хоча б розпитати про батьків він був блищим другом сім’ї та гарно їх знав». Вставши та пішовши шукати дівчину він наткнувся на Ґреґа біля її кімнати, спершу помітивши він обернувся та привітався у своїй манері.

- О ! Привіт Денне чого ти тут ошеваєшся на цьому поверсі ти ж живеш на зовсім іншому. Чи вже забув із своїми книгами ?

Його усмішку дратувала хлопця, цим очі його темнішали . «Вдих, видих.. Спокійно це знов його трюки, але я на таке не поведусь.». Після цих думок він заспокоївся, холодний розум і без ніяких емоцій.

- Ти колись від мене відстанеш ?

Холодний голос без ніяких емоцій і погляд такий темний та похмурий.

- Гей, гей !

Він підняв свої руки неначе здаючись.

- Вона що твоя істинна пара що ти так реагуєш, чи що ?

- А хто його знає не виводь мене з себе.

Мовчання а потім він підійшов до хлопця і тихенько запитує.

- Гей махни головою якщо вона тебе заставляє тебе прикидатися її хлопцем я все зрозуміло.

Серйозність ситуації надавало покою, але він просто засміявся та прямо сказав.

- Ми з нею друзі, а навала закоханих чи потенційних наречених і мені дістала тому йди собі з миром, якщо вона і захоче з кимось зустрічатися то це було б видно, чи не так ?

- Ех не можу з тобою не погодитися ну тоді добре передавай від мене привіт.

- Так, аякже.

«Ось зараз їй і так дістається від таких як ти клопоту, а я ще буду передавати твої слова». Хлопець подивився у слід своєму одногрупнику, а потім увійшов у кімнату.