42. Продовження

не редаговано

«Все це занадто дивно ». Він поклав її на стіл та сів у позу лотоса тренуючись та міркував про майбутні дії.

«Спершу мені потрібна детальна інформація, а ще інформатор поза академією. Один вже є Кейл, а от другого ще потрібно підшукати . Найкраще щоб він був непримітний та спритний, істота з його оточення. » Контроль мани тріщав по швах як і його витримка. Куля яку він так довго збирав лопнула та розсипалася на його місті опинилася птаха та вилетіла у вікно хлопець тільки й міг маленьку та швидку фігурку яка була вже непомітна на волі. «Це буде важко, якщо я навіть контролювати свою силу не можу ». Впавши на ліжко хлопець подивився у вікно, вже вечоріло . «Як там Руді мені дещо потрібно її спитати про її братів, а що зі мною відбувалося вчора.» Пішовши на її поверх він побачив декількох хлопців один з великим букетом квітів, а інший з багатьма подарунками. Настрій відразу погіршився а долонь відразу зжалась у міцному кулаці.

«Я що ревную ? Та ні чого б такому почуттю з’явитись я знаю Руді декілька днів можливо у неї є тут хтось і я для неї чужий.. Ні маячня яка, я не буду сперечатися з тим що у мене є до неї симпатія. » Кулак розжався і він підійшов до них та спитав.

- А що тут відбувається ?

Вони обоє повернули голову в сторону звуку та призирливо подивилися на нього але Ден так і стояв і нікуди не дівався тож один із них спитав.

- А тобі яке діло адепт. Іди куди йшов.

Хлопець схрестив руки та трохи нахилив голову та далі говорив.

- Так я і йду, але ви на моєму шляху звідкись взялись. Відійдіть від дверей.

- З якого дива я поступлюсь місцем, я й так цього ледве витримую в чергу ставай тобі все одно нічого не світить з нею.

Очі хлопця відразу потемнішали, з’явилася усмішка.

- О ви мабуть не так мене зрозуміли, я тут проживаю деякий час на це в мене навіть дозвіл від Руді є. Тому краще пропустить.

На це у двох незнайомців не було аргументу хоча по обличчям було зовсім інше. Вони все-таки пропустили але нікуди не пішли. Спершу хлопець постукав, а потім відчинив двері та зайшов закриваючи за собою двері щоб тих двох з’яв не залетіло. Кімната ніяк не змінилася від тоді як він тут був. Вона заснула сидячи на стільці та голову обперла на гілки. Він тихо підійшов, але не став її будити. «Хай спить, а я тим часом щось почитаю. Не хочу її будити ». Він взяв з її бібліотеки книгу про клани та їх різновиди книг було три томи по одній книжці. Сівши на ліжко він читав. «Перевертні, у цій книжці їх занадто забагато, хоч вони і розділені по класах, групах та різновидах. Деніел Стоу Нох наче так він мене назвав.» Перегортаючи сторінки він зупинився. «Стоу – відрізняється великим впливом та магією. Цей клан вовків має властивість змінювати колір очей при різні ситуації, Тим паче в них сильна магія навіть контроль при первісній подобі вони вміють контролювати свою магію та використовують її. Вони відрізняються характером яким нагородила їхня природа з-за чого і великий вплив на все де вони є. В більшості випадків вони мають великий запас мани та резерву. Керування великими територіями які належать їм є закритими для зовнішнього світу, але бували випадки коли вони пускали на свою територію чужинців з умовами. Цікаво що зараз там робиться та для чого він приходив якщо в нього є влада то і буде й надалі.»

- По- перше ти як взагалі тут опинився, по- друге що читаєш  ?

Хлопець закрив книгу та поклав її на стіл. «Я навіть не почув коли вона прокинулася».

- Перше прийшов, друге я зацікавився про зовнішній світ багато істот а я навіть не знаю хто вони. Вибач мабуть я тебе розбудив коли читав книгу.

- Та не переймайся так, у мене гострий слух я все одно проснуся навіть від шуму за дверима.

- Руді чи можна задати тобі декілька питань.

- Ну давай .

- Дякую. Що зі мною стало вчора ?

Дівчина неначе готувалася до цього питання та відповіла.

- Ти випив забагато зілля воно збільшує твою силу і ти перетворився. Так ти був у такому стані до обідів а потім заснув.

- То все те що мені снилося не був сном.

- Мг. Так це мабуть твій перший раз коли ти перетворився тому все так, потім ти зможеш це контролювати самостійно.

- У тебе є хтось наприклад хлопець чи наречений ?

- А до чого питання ? Ні нема хоча сам бачив набиваються але я всім відмовляю.

Чомусь ця новина потішила хлопця, але він знов зібрався та спитав.

- Як я можу зв’язатися з Кейлом поза академією ?

- В більшості випадків він у своїй кімнаті або ж у бібліотеці чи тренувальному майданчику тому краще подзвонити щоб домовитися про зустріч.

Вона відкрила ящик та дістала свою сумку з якої дістала браслет .

- Я потім навчу тебе ним користуватись а поки хай буде у тебе.

Хлопець забрав браслет та надів на руку.

- Тепер моя черга запитувати.

- Добре.

- Чому ти запитав мене про хлопця чи нареченого ?

«Перше питання а вже такий тиск»

- Я зустрів двох біля твоїх дверей з квітами та подарунками. Тим паче один з студентів клеївся до тебе . .

- Тобі це не подобається ?

- Я не те сказати питаюся. Тобі потрібна допомога з оцим всім.

- Ні

- Впевнена, це тебе дратує правда ?

- Так, але скоро воно перестати тому немає потреби             

Розмова зайшла у глухий кут.

- Дякую за відповіді, тоді я піду.

- Стій ти не відповів на мої питання. Нащо тобі мій брат ?

- Він мене попросив про одну послугу, а ще сьогодні якийсь чоловік приходив та  дав мені цю карточку щоб я з ним зв’язався коли буде час.

Він відав паперовий листочок Руді яка була зацікавлена.

- Безпека кланів.. Це занадто підозріло вони ніколи не приходять хоча ця особа є великою шишкою там і приходив коли батьки померли. Деталі я й справді не знаю.

Вона віддала візитівку хлопцю. Та далі промовила.

- Ти вибач що так з недовірою віднесла до тебе.