39. Хлопець – перевертень.

Ден

• І тобі…

Це останнє що почув хлопець. Його охопило тепло що потекло по венах тілом. Він тільки відчував як його тіло поклали на ліжко. Через декілька хвилин він відкрив свої очі його тілом заволоділо щось інше. Дену здавалося що він наче у вісні який сам не контролює. «Що відбувається ?!» Лапи замість рук, те як він ледве не впав з ліжка та як з ним хтось заговорив у його думках. «- Як цікаво ! А де вона ? » Спершу думки були сплутані, вовк встав на задні лапи коли підійшов до дверей відчувши приємний запах. Чорний, великий вовк вистрибнув з дверей коли тільки відкрилися та в них опинилася Руді налякана та схвильована вона дивилася на нього коли він у свою чергу поклав свої лапи на її плечі. Поки вона дивилася на нього хлопець з боку пішов, але його окликала дівчина.  «- Чого це вона його кличе !» Вовк відразу став на свої чотири лапи та ніяк не хотів відходити від дівчини . Вони перемістилися в кімнату та про щось говорили Ден хотів послухати розмову, але йому заважало те що він не міг це контролювати. Та взагалі вовку не подобалося що його пара говорить з кимось він підійшов та показав свої зуби. Потім з прекрасним настроєм заліз на ліжко та ліг біля неї щоб голову покласти на її коліна та прикинувся що спить.   Невдовзі хлопець пішов а дівчина зарилася рукою в його чорну шерсть щось казавши, хоча вовк і вслуховувався але так нічого й не зрозумів. «Навіть зараз ти кажеш мені щось приємне» Коли вона торкнулася його носу він відразу сховав його і цим розсмішив дівчину. «Сміх – це добре. Я хочу щоб ти усміхалась частіше ». Вовк встав та походив по кімнаті поки дівчина також ходила як і він. Вона казала щось в голос .

- Зараз тільки ранок, студенти виходять із своїх кімнат.

Вона підійшла до ліжка та впала на нього розкинувшись у всю його довжину. Вовк сів біля ліжка та дивився на неї. Коли вона повернула голову та подивилася на нього хтось постукав у двері першим відреагував Ден відчув підійшов та однією рукою відкрив двері. Руді мовчки дивилася на це з долі іронію до тої істоти яка була за дверима. Дівчина не хотіла вставати тож лежала й досі, але хлопець за дверима не переставав тому видав себе коли обізвався це був Кейл тоді вже вовк не витримав та підійшов до дверей відкривши двері своєю лапою та відхиливши їх, став чикати.

- Ну нарешті !

Коли він ввійшов у кімнату та за звичкою закрив за собою двері. Побачивши всю картину яка йому намалювалася він підійшов до ліжка та промовив.

- Руді в нас не вистачає професорів тому вибач але ти сьогодні на заміні у адептів першокурсників на одній парі, тому збирайся і вперед до них на заняття.

Вона навіть голови не повернула промовивши.

- Аякже хто з нас ректор я чи ти, йди сам якщо тобі потрібно а я тут побуду день-два.

- Розумію що зараз не найкращий час але мені потрібна твоя допомога сьогодні поки я підшукаю заміну професору який заболів поки він не вилікується. А я тобі конспектів принесу за два дні вам обом.

Дівчина встала з ліжка та простягнула руку, потиснувши сказала.

- Добре, то які предмети мені йти і куди.

-  Корпус той самий, поверх другий кабінет 14 там проводиться парний урок з перевертнями та некромантами першокурсниками. Урок в більшості за підручником історії та походженню тому хвилюватися не потрібно.

-  Мені цікаво як ти до цього до думався ?  

Кейл хотів вже йти але останні слова викликали усмішку.

--  Не розумію про що ти.

І швидко вийшов з кімнати. Дівчина сіла на ліжко та закрила очі руками «Які в тебе наміри, брате» - Подумала дівчина, а потім підійшов вовк та обережно поклав свою лаку на її коліно. Вона подивилася в його сірі очі та погладила по шерсті. Подивившись у дзеркальце вона зав’язала косу потім підійшла до вовка та присіла сказавши .

-- Я прийду через дві години та десять хвилин, тому будь у цій кімнаті .

Ці слова були напрочуд зрозумілі для Денової свідомості яка наче забула що вона десь існує і це не сон. Вовк похитав головою на знак згоди. На це Руді тільки посміхнулася та пішла зачинивши за собою двері. Через деякий час вовк не міг знайти собі місця він то ходив по кімнаті, то хотів відчинити двері але не зміг їх відкрити. Тоді він глянув у відчинене вікно, залізши на стіл та відсунувши фіранку він подивився вниз.

«Ти що взагалі твориш ?» Спитав він до свого "я", а він йому відповів «Не переймайся так, зараз ! » Вовк пригнув з вікна та приземлився на невидимій платформі. У четверо стрибків добрався до землі та пішов по нюху далі.