36. Кімната

Комендантка дала дозвіл дівчині та ключ хлопцю. І вони підійнялися на два поверхи вище. Коли хлопець відкрив двері він спитав Руді.

- Слухай а нащо тобі дозвіл до моєї кімнати ?

Тут дівчина не розгубилася та промовила трохи наче ображаючись.

- А що ? Не можна я тобі дозвіл давала щоб ти заночував а ти…

Він не хотів щоб їхню розмову хтось чув та швидко тому пропустивши дівчину вперед швидко зайшов слідом.

- Я зрозумів, вибач.

Вона тільки посміхнулася задоволено пройшла до столу де було вікно.

Кімната світилася чистотою та затишком, світлі стіни. Дерев’яні темні меблі з темного дубу виглядали дуже пристойно, велике ліжко на якому вмістилося навіть двоє Денів . Стіл з всякими полицями, зручний стілець на який сіла дівчина та закинула ногу на ногу. Велика шафа та багато полиць на якій не було ні книг, та ніяких речей. Хлопець більше звернув увагу на сьогоднішній наряд дівчини ніж на кімнату яку він передивився боковим зором. «Кімната мені згодиться все що мені тут потрібно. В цій академії хоч і носять плаття але рідко я так бачу». Його погляд знову потемнів, тому дівчина сама запитала хлопця.

- Чого так на мене дивишся як на повію ?

Він підвів свої очі щоб знову не поглядати її фігуру та поклав книги на полицю .

- Я ніяк не можу звикнути до твоїх нарядів.

Вона тільки руками розвила та промовила.

- Звикай я змінюватися не буду та й світ тут зовсім інший. Штани та сорочка моя улюблена одежа.

Він тільки гмикнув погоджуючись але дівчина в це не повірила та продовжила.

- Ти б сам надів плаття та каблуки і побіг по лісі який кишить монстрами я б побачила як тобі було.

Це чимось розізлило хлопця але він не хотів лаятися тому вийшов з кімнати вслід тільки чувся голос Руді.

- Ти куди ?

Але на її запитання він приніс свої речі до кімнати через декілька хвилин. Дівчина вийшла з кімнати коли прийшов Ден та пішла до свої кімнати Їй зовсім не хотілося йому допомагати тепер незадоволена та роздратована вона повернулася в кімнату. «Як мені хочеться зробити якусь пакость !» Вона ще походила по кімнаті а потім зупинилася . «Нарешті план готовий !» Дівчина підійшла до полиці з скляночками та змішала одне вариво у мікстуру переколотивши воно змінило колір на фіолетовий. «зілля під назвою 025 – Воно не дає заснути та збільшує силу у декілька раз після цього варива він не захоче спати два дні. Я в цьому впевнена, не дарма ж я у Натана вчилася ! ».  

Руді поставила вариво на полицю де були одні книги та розвернуло одну з гілок із-за неї виднілося дзеркало. Дівчина уважно подивилася на себе. З відти виднілася гарна дівчина 24 роки з прекрасним товстим білим волоссям яке переливалося. Блакитні очі наче небо, ромбовидне обличчя, рожеві губи які рідко усміхаються. Вона мала гарну фігуру тіла, наче це не вона може виступити проти двох чоловіків та перемогти без ушкодження для себе. Біла сорочка яка видніє її бюст, сірі еластичні штани які повністю обтягують її ноги, чорні шкіряні берці. На голові вона має спеціальний предмет маска у вигляді сірого вовка з темно синіми вухами та такими ж пір’їнами збоку на які ця конструкція кріпилася до волосся не приносячи ніякого дискомфорту. «І що тут не так ? Мажуть у нього, а не в мене ». Через деякий час вона солодко спала у своїй постелі завівши будильник щоб раніше прокинутися.