35. Розмова, академія

не редаговано

Руді декілька хвилин тому

Після пари вона зібрала свої речі та переступила поріг кабінету до коридору. «Якщо я швидко зникну то мене не затягнуть за собою друзі. Першим ділом мені потрібно навідатися до Дена, а потім з ними ляси точити. Хоча я тільки вислуховую, у мене ще є одна пара та додатковий урок бойового мистецтва. Хлопець повинен зараз бути на другому поверсі там я його біля сходів у сліпій точці і чикатиму. Цікаво як пройшов його перший день ? Чи знайшов він собі друзів». Прийшовши на місце вона прислонилася до прохолодної стіни та стала чекати. Пройшло не більше хвилини, як вона побачила Дена із якимось хлопцем вони переговорили і хлопець підійшов до Руді. Хлопець почав розмову першим.

- Руді привіт якими справами тут ?

Серйозний голос прозвучав ріжучи у їй. Дівчина хоч і вона дула роздратована, але вона не хотіла сваритися в перший же день тому спокійний голос був йому відповіддю.

- І тобі привіт, я просто хотіла дечого спитати, але ти так швидко тоді дібрався до академії що я прийшла а тебе ні звуку, ні духу не було.

Очі хлопця трохи посірілі, але дівчина не звернула на це багато уваги. Ден тепер не говорив з нотою образи чи невдоволення.

- Справді ? Я й справді тебе не помітив коли дібрався до академії. Ти щось хотіла мене спитати . Кажи.

«Очі посіріли, чи може це якось впливає на його настрій.» Дівчина майже забулася що вона говорить з ним, їй здалося що тільки він зараз є, і більше нічого не існує. Вона ледве відвела від його заворожуючих очей погляд свої.

- А так, спитати. Ледве не забула приходь сьогодні до бібліотеки після пар. В тебе їх ще дві залишилися ?

- Так .

Вона розвернулася та хотіла вже йти. Тому швидко закінчила розмову.

- Тоді добре.

Їй було важко не дивитися в його очі, але вона змогла сконцентруватися на носі хоча б трішечки, а потім швидким кроком пішла до кабінету де знаходилась наступна пара.

Ден

Після розмови він повернувся назад до Ґела, який чимось був ошелешений.

- Не кажи мені це ж була Руді Роуз Коул ?

Здивоване та чимось осяяне обличчя світилося якимсь незрозумілим блиском та здивованістю і якесь захоплення. Хлопець не знав чим було задане це запитання, але відповів.

- Начебто так, вона тут відома ?

- Ну аякже ! Легендарна найманка з найвищими балами з бойового мистецтва. Ти що ніколи не чув про неї ? Хоча ви так близько спілкуєтесь.. Дивно.

«Я знав що вона була найманкою у моєму світі, але тут я не очікував. Руді ніколи про себе не розповідає. Але навички бою в неї непогані, бачучи як вона так швидко справилася з медведем. Потрібно вивідати інформацію про неї в академії, хоча я б краще послухав її історію з її уст, ніж недостовірну інформацію яку легко підробити під себе. ».

- Чи не міг ти розповісти детальніше про неї ? Але те що ти її бачив залишиться для всіх у таємниці мені б не хотілося чуток.

- Розумію, так що розповідати вона моя кумир з бойового мистецтва тому я знаю про всі чутки що з нею зв’язані. Вона дуже закрита особистість не підпускає близько навіть до своїх братів відноситься так само. Першою мала великий досвіт у підлітковому віці. Навіть голова найманців не може вибирати для неї нове завдання, як це буває з кожним хто є високорівневим найманцем. Ще я чув що вона рідко відвідує світські заходи та більшість свого вільного часу має завдання яке надходить їй з управління, магічною птахою.

Він говорив і  говорив безперестанку, але ніде не згадувалася сім’я та батьки. Так пройшла перерва та ще двоє пар під кінець дня він зайшов до бібліотеки. Спокійна та тиха атмосфера налаштовувала на гарний відпочинок серед книг. Бібліотекаря не було, тому хлопець подивився на одну з полиць книг, його дуже привернула увагу одна з книг під назвою «Істинна пара, та способи знаходження» він взяв її до рук та сів на стілець біля столу. Здавалося що в бібліотеці нікого не було, але кожної миті йому здавалося що ось двері відкриються та увійде Руді тому він недочитавши навіть вступ книги, поклав книгу на місце де вона й була. Та тільки сівши на стілець двері відкрилися з них вийшла втомлена Руді спершу вона взяла декілька книг і повернулася до хлопця сказавши.

- Це на початок, тому прочитай найближчим часом щоб не виникало проблем з навчанням. Тут історія, магія та традиції з побутом. І ще дещо я знайшла тобі житло, але воно не дуже. Тому якщо ти захочеш можеш залишитися у мене.   

Дечим він був не задоволеним і тому спитав.

- І тобі знову перетворюватися із-за мене якщо там все так погано ?

Дівчина не зрозуміла в чому справа тому сказала так як є.

- У мене варіантів не залишається, тому буде як вже є.

Вона розвила руками. Хлопець встав та взяв у неї книги та сказав.

- А твій хлопець не буде проти що я сплю в твоїй постелі ?

Її щоки стали рожевими, але вона не хотіла розкривати свої почуття тому з таким самим виразом обличчя сказала.

- У мене його немає. Ми будемо йти чи ні ?

Вона пішла першою так дівчина ховала свій рум’янець на щоках. А Ден при вигляді цього тільки веселило та підіймало настрій він не міг бути серйозний з нею. Його очі знову ставали сіро-білими.