34. Нові друзі та знайомі

не редаговано

Ден

Перша пара закінчилася занадто швидко. Студенти вийшовши з кабінету знайомилися між собою поки йшли до наступної аудиторії. Один з хлопців балакавши з двома хлопцями одночасно звернувся до хлопця, привітно усміхаючись.

- Ден так ?

Хлопець тільки головою махнув у знак згоди. Тоді усмішка студента злетіла ще сильніше він навіть забув про своїх друзів та пішов до Дена. Підійшови сказав.

- Будемо знайомі,  я Ґреґ. Якщо що звертайся, завжди рад новим друзям.

Дену він не сподобався коли він наблизився ближче казалося ще уїдливішим ніж був . «Слизький тип, я йому не довіряю».

- І я .

Студент засміявся і за ним повторили його друзі, потім від забув про хлопця та знову обговорював якісь теми із своїми друзями. А до Дена пробралось щось дивне нето людина, нето лісове чудовисько. Одяг на всіх студентах був схожий за кольором та прикрасами. Тепер він заговорив до хлопця.

- Ти не переймайся він такий з дитинства. Ґреґ як відкриє свою пащу так відразу помиї з нього ллється аж поки не облиє. Мене Ґел звати пішли на наступній перерві до столової разом там такі пиріжки з м’ясом готують аж пальці пооблизуєш.

Зеленоволосий прибрав з обличчя волосся яке заважало. Воно було схоже на обличчя першого студента. Тому хлопець спитав.

- Без проблем. Чи можна задати тобі запитання ви з Ґреґом близнюки ?

Ґел почухав потилицю і все волосся яке він тільки що склав до купи знову на обличчі, це ніяк не заважало йому відповісти .

- Так але нас дуже рідко це помічають з-за волосся.

Ґел багато чого розповідав Дену про світ, історію та підвиди. Коли ж хлопець щось запитував у нього він давав занадто відкриті відповіді тому новоспечений друг не зміг запитати його про щось. Продзвенів дзвінок на пари всі студенти зайшли до кабінету, професора й досі не було тому вони повсідалися де їм було зручно. Приміщення було гарно освітлене не було ні стільців ні столів навіть дошки яка була у всіх класах. Ґреґ побачивши сів на підлогу йому було тут так комфортно що він навіть ліг та розкинув руки. Деякі студенти теж прийнялися чи сидіти чи лежати деякі з них й досі стояли на своїх двох. Серед них був і Ден, помітивши що хлопець стоїть один з студентів сказав.

- Гей чорноволосий ходи но сюди сядь коло нас-с.

Тут зайшла професорка і всі розмови враз стихли. 

- Доброго дня студенти сьогодні ми будемо дізнаватися тип вашої магії.

Помітивши що деякі стоять вона продовжила.

- Студенти які стоять сядьте, ті хто вже й так сіли прийміть позу лотоса.

Далі вона розповідала багато чого цікавого на останок всі отримали плюс три бали тому що ніхто не зміг проявити свій тип магії. Але вона похвалила декількох адептів та сказала що скоро всі зможуть проявити свою силу з часом та праці. Після пари студенти пішли до столової і Ден не був винятком. Хлопець зібрав свої речі зачекав на Ґела який щось питав у професорки і вони вийшли у коридор. Тепер він краще знав де опинився та ходив вночі вчора. Стіни з мармурового каменю, великі панорамні вікна, підвіконня на якому і сидіти можна, але здебільшого використовується як місце щось покласти чи дописати, через раз зустрічаються сліпі зони де немає вікон. З одних таких зон стояла Руді, коли хлопець її побачив то промовив до новоспеченого друга.

- Слухай зачекай на мене тут мені треба переговорити з деким, зараз прийду.

- Добре але не довго.

Хлопець підійшов до Руді та запитав.