30. Розповідь брата.

-Ден-

У кабінеті деякий час стояла повна тиша.. Хлопець не знав що й сказати, йому було гидко що він сказав не роздумуючи, а що перше на зі злості сказав. «Мені ж огидно від себе самого, потрібно вибачитися і най як швидше. Вона не заслужила такого відношення, а тим більше таких слів від мене.» Він впевнено пішов до дверей, але вони не відчинялися він спробував штовхнути їх, але вони не хотіли піддаватися. Кейл сівши у своє крісло промовив до хлопця.

- Ти так і не представився нам.

Кейл мав спокійний вигляд, хоча дещо атмосфера змінилася.

Ден рвучко повернувся та промовив .

- Це зараз так важливо ?

Кейл на свій вік мав залізні нерви та спокій він просто розвів руками та сказав.  

- Як тобі завгодно, але двері не відчиняться допоки ти не представишся та не заспокоїшся.

«Спокійно хоча все йде не в той бік який тобі хочеться ! Добре я послухаюсь твоєї поради щоб ти відкривв двері незнаю як ти це робиш.» Хлопець зробив декілька заспокоюваних дихальних вправ та підійшов до столу сівши у крісло промовив.

- Деніел, я вже спокійний тепер відкрийте двері.

Кейл не звернув уваги та тільки дивився на хлопця, а інший же заговорив.

- Тож Деніелю якщо ще раз почую слово або ж скаргу на тебе від Руді, тебе в межах країни ніколи не побачать ти мене ж розумієш ?

У Дена очі трохи змінювали колір з чорного на темно червоний, чомусь ця ситуація дратувала його. Але чорноволосий і свої три копійки вставив.

- Ел піди принеси трав’яного чаю .

Бірюзовий не приховував своєї невдоволеності.

- Знову ! Ти що всім чай пропонуватимеш. .. А мені потім принеси !

Він і зараз би бурмотів, але все-таки пішов. Хлопець трохи здивувався «Вони тільки що були зачинені, а тепер відкрилися таке було коли Руді пішла також. Воно неначе магічне, цікаво ще поспостерігати. Але зараз зовсім інші справи» думки знов повернулися до рудіного брата. Він першим відповів до хлопця. Серйозне обличчя ніяк не допомагало початку гарної розмови.

- Як сказала моя сестра, ти в іншому світі і це факт. Тому казати що він неправдивий безрозсудно. Тобі багато чого потрібно знати і я тобі в цьому допоможу.

- І як же ?

- В цій академії навіть неуч дечого навчиться та знатиме. Ти знаходишся у Королівстві Велвойс  по простому країна перевертнів-чародіїв. В більшості розповість бібліотека. Академія поділяється на багато факультетів є і основні : бойовий, магічний, механічний та теоретичний. Здібності вимірюються за пів року з навчального року. Потім їх розприділяють за здібностями, ступенем та розвитку магії, адепти самі вирішують ким вони будуть, академія тільки надає рекомендації до тих чи інших факультетів за їхніми здібностями.

Ден запитав із в’їдливою усмішкою.

- І аякже у мене будуть здібності ?

Сперше Кейл сидів непорушно, але потім він усміхнувся проводячии рукою по своєму волоссю.

- То і вас теж є ті книги про фантастику та академії не думав що хтось їх ще читає але так. У тебе й справді з’являться здібності і не більше від того що ти якийсь обраний, а більше по причині що цей світ твій первинний .

- Тобто?

- Тобто ти тут з народження був бо через порталове коло людина ще б змогла переміститься, а от сюди потрапити ні .    

Хлопець трохи був здивовано-шоковому стані він став набагато серйознішим, але в його голові ще були сумніви про це все.

- І я знайду їх тут?   Тобто в цьому світі своїх біологічних батьків ?

- Є велика можливість цього, але я не був би таким впевненим що вони будуть раді цьому.

-…

- більшість перевертнів можуть померти або в пасти в довголітню кому без надії потрапити назад .

- І Руді могла теж … ?

 - Вона також, але в неї був камінь з яким вона б повернулася назад. 

Хлопець навіть уявив як вона не встигла потрапити до свого світу вчасно та залишилася там. Його справді накрив холод та страх в той момент. «Ні вона б встигла його активувати щоб повернутися назад. Руді скільки разів попереджала мене що скоро поїде додому. Можливо вона хвилювалася щоб все пройшло як треба». Брат Руді багато чого говорив до поки двері не відкрилися та не ввійшов Еліо. Він ніс в одній руці підніс із чашками та заварником, а в другій пакетик печення. Поставивши це на стіл він промовив.

- Не знаю як ви а я виснажений тому йду спати завтра мене до самих обідів не будити.

Він розвернувся та пішов зачинивши двері. Кейл узяв чай який розлив із заварника та підніс його губ перевіряючи температуру напою. Хлопець вже не витримував.

- І коли я зможу покинути це місце ?

Він обвів очима кімнату в якій сидів. А Кейл сказав тільки декілька слів які взагалі були для нього несподіванкою.

- Перед тим як ти покинеш цю кімнату я хочу дечим з тобою поділиться. Це стосується Руді та наших батьків які померли на її очах. Чи ти ніколи не задумувався чому у неї таке унікальне волосся ?

Хлопець швидко хотів піти навіть став та процідив крізь зуби.

- І ви ще братом Руді називаєтесь… Я йду, відчиніть двері.

Ден підійшов до дверей але піти з відти він ніяк не міг. «Двері на совість робилися я їх не проламаю навіть якщо битиму з усієї сили» Він повернувся до хлопця який смакував чай наче нічого такого не відбувається. «Це дратує мене ще більше!». Ден заговорив .

- Відчини двері негайно !

- І як я можу відпустити когось невідомого до академії.

Він нахилив голову неначе думаючи, нерви в хлопця скоро не витримають, його голос був таким злим що навіть чулося ричання .

- І що ж ти від мене хочиш ?   

Кейл ніскільочки не сприймав це в серйоз. Та сказав.

- Руку допомоги.

- Що ?

У хлопця робилось щось не зрозуміле він підійшов та сів на крісло, а Кейл розпочав історію.

- Моя сестра небула такою коли ще були батьки були живі, все змінилося в один день….