24. Аристократки, розповідь короля.

 - Ден-

« І тільки все було добре, як ти знову тут ! » Хлопець дивився на принца і бачив своє відображення в його хитрющих очах. Король сидів на наступному троні йому було справді цікаво для чого прийшов Ден.

- Нещодавно мені на очі потрапила одна річ я хотів її подарувати, це один із зубів міфічного змія Аспіда з якого зробили клинок.

Хлопець витягнув з своєї шкіряної сумки якийсь згорток тканини. Він розгортав тканину щоб можна побачити клинок на очі. Принц підійшов та взяв клинок віднісши Королю.

- При яких обставинах ви здобули цей клинок пане Деніеле ?

Король мав гарний настрій питаючи хлопця. Хоча принц і був незадоволеним та був малослівним.

- Я натрапив у лісі на сховк бандитів які мали при собі цей клинок. Напевно вони перевозили його до іншої країни та випадково натрапили на мене.

- Зрозуміло .

Хлопець вклонився.

- З вашого дозволу я піду ?

Король дозволив показавши жест йди, відаючи клинок слузі який обережно поклав його до скриньки двоє з королівських особин тільки й дивилися на неї.

- Передавайте вітання від нас Леді Руді

Сказав принц усміхаючись. спершу Дену було важко зосередитися щоб не підійти та не вдарити, але він втамував це почуття . 

«Нарешті, довго вони мене там тримали з усієї розмови вони були зацікавлені тільки клинком . Напевно Руді вже в бальному залі надіюся що з нею все добре і її ніхто не ображає. А хоча хто посміє зробити таку помилку кинувши мені виклик ? ». Погляд Дена враз змінився коли він подумав що її там образять. «Вона та хто мені справді подобається, і я скаженію коли бачу що хтось хоче їй нашкодити. Але вона сьогодні вже покидає замок. Хотілося знати про неї більше ніж вона каже, без тих слів - відмовок або ж брехні. Знаю що нав’язуватися це занадто, тому краще подивитися та послухати можливо я всетаки з нею зустрінусь у майбутньому ». Йшовши по коридору Ден не звертав увагу на аристократію яка про щось перемовлялася між собою. Біля дверей стояли декілька молодих аристократок які немов оси на мед дивляться поки той сам до них прийде. Підійшовши вони й справді хотіли його затримати від чогось але тільки на деякий час. Між ними зав’язалася коротка розмова .

- Вибачте що відволікаю вас від справ, але Пане Деніеле чи вважаєте що Леді Руді має дворянське походження та належить до аристократичної сім’ї ?

Ден ледве не скипів, як чайник на плиті. Але на диво тільки очі мали жагу до вбивства. Аристократка яка це запитала, й далі грала на публіку вона хотіла присоромити хлопця та наплисти на Руді брехні по самісінькі вуха що вона не аристократка, з їхнього суспільства а тому не має права знаходитися тут як компаньйонка на королівському турнірі. «Які ж вони лицеміри. Потрібно швидко йти до Руді залишатися тут, як у кублі змій грати в шахи, кожне твоє слово перевидозмінюється в нові значення.»

- Яка мені різниця на такі речі. Молоді леді відійдіть від дверей.

За іншою вступилася інша.

- Чому ? Хіба простолюдинам дозволено входити до королівського двору як леді багатовельможного Пана.

Леді не хотіли пропускати хлопця. Кожної миті сцена ставала з більшим обсягом глядачів.

- Цікаво як Королівство продовжило своє існування без робітників, які натомість не отримують нічого крім зневаги дворянства в якому ви зараз знаходитесь ?

Тут аристократки і проколосися у своїх ствердженнях. Розгубившись вони не змогли нічого сказати натомість. «Їх нізащо не допустять до влади і вони це розуміють деякі боряться за свої права, а деякім навіть подобається бути такими. Браки за контрактом які влаштовують батьки без згоди молодої, а якщо ж вона відмовить її відправлять у монастир або у психіатричну лікарню з якої вони до своєї смерті не зможуть його покинути. Крім однієї вона була зла що їхні витівки обернеться для них таким ключем подивимося. »

- То ви думаєте що простолюдини кращі за нас аристократів !

- Ну що ви, вам до цього потрібно багато що усвідомити Леді, а тепер я піду до своєї нареченої.

Та ледве не підстрибнула від його голосу на останьому слові тому він пройшов без проблем через двері до бальної зали. «Тепер лишилося знайти Руді».