23. Підготовка до балу.

- Кімната Руді –

Покоївка бігала, то з шиттям, то з мереживом, яке Руді дістала зі свого просторового мішечка. Дівчина пришивала мереживо до сорочки яку вона доробила ще до турніру. Покоївка не робила ніяких спроб зробити якусь гидоту. «Невже вона думає що я якась навіжена що не помічаю пошматований у гардеробі одяг чи прикидається ідіоткою ?»

- Кенні витягни з гардероба білу спідницю, яку ти ще не встигла пошматувати, як іншу одежу.

Покоївка враз зблідла та побігла діставати сказане.

- Леді Руді в-ви думаєт-те що ц-це я зробила ?

Передаючи спідницю вона сказала, таким голосом що деякі б повірили в її невинність у цьому злочині, але не Руді яка на сьогодні натерпілася проблем від цього суспільства.

- Подай ще ножиці й корсет.

- Т-так.

Руки дівчини так вправно справлялися із шиттям що покоївка тільки й могла що дивитися. Потім принесла все що дівчина сказала, покоївка стояла поки Руді пришивала до спідниці рештки мережива, але спершу рівно відрізала трохи довжини у спідниці, тепер вона була довжиною до її щиколоток.

- Все !

Руді поклала свою роботу на ліжко де сиділа весь цей час. Та запитала у жінки.

- Скільки залишилось часу до відкриття балу ?

-  Приблизно леді через чверть години.

- Тоді вперед.

- Так

Руді швидко за допомогою покоївки встигли до початку балу.

Дівчина була дуже гарно вбрана. Біле плаття надзвичайно їй підходило. Руді надягла на себе намисто та сережки з перлів. Від зап’ястя до пальців покривало мереживо роблячи зап’ястя гарнішим через білий малюнок видніється її світла шкіра. Мереживо закінчувалося на середньому пальці обхоплюючи наче каблучка. Орнаменти тканини були як на поділі сукні, плечах, шиї та корсеті. Який мав роль тримати одяг наче сукню, але не сковував її рухів. Великі рукави сорочки, гарно переливалися на світлі. Покоївка закінчила з волоссям заплівши їх у гарну товсту косу, якою також прикрасили перлами. Дівчина ще раз перевірила камінь телепортації. «Він скоро запрацює і краще щоб це було після церемоніальних слів на балу» Сірий та непримітний камінь на перший погляд теплішав. Тому дівчина витягнула маленьку білу сумочку яка підходила до цього плаття та поклала туди камінь зі своїм скарбом. «Надіюся що в мене буде час попрощатися».

- Вам пора йти Леді Руді.

Промовила Кенні до дівчини поправляючи край спідниці та відійшовши до дверей. Вона відчинила їх та вийшла в коридор. Покоївка промовила до дівчини коли вони йшли по коридору.

- Я вас проведу в бальний зал.

- А де Пан Деніел ?

- Зараз він на аудієнції у Короля ще передав вам лист.

Кенні витягла з потаємної кишені складений лист закріплений печаткою та передала Руді. Дівчина відкрила та швиденько прочитала.

(Я скоро прибуду у залі. Тому не на роби лиха на наші голови. Якщо будуть чіплятися не звертай уваги на публіці вони тільки словами можуть кидатися на ділі вони нічого не посміють тобі відкрито робити.) «Буду я тебе слухати, але за попередження дякую».