18. Трибуни

 - Королівство Північна Арегонзія – Королівський Замок. Арена.

Трибуни зроблені з товстих брусків дубового дерева, таке рівне без ніяких великих дірок, які можна не помітити під килимом доріжок. Каркас зі сталі який підтримував дошки, а на них люд. Стільців стояло рівно стільки скільки прийшло людей, деякі сідали, деякі стояли та балакали між собою. Бильця зроблені з дерева накриті прапорами то гербами сімей які сиділи поряд. Біля Руді не було ні герба. Нічого тільки білий колір.     

Вона сидівши на одному зі стільців та усміхалася. «І коли цей цирк закінчиться, мені вже до печінок дістало це кубло змій! Мені вже чотири рази хотіли облити якимсь питвом, а ще поскубти моє волосся добре що чуйка та реакція мене ніколи не підводять. Ще цей півень ходить тут як медом помазано зі своєю арією, під гру віоли» Гра віоли наближалася як у Руді вже ледве стримувалася, щоб не піти та не зламати йому інструмент можливо так він замовкне ?  Так хотіла цього дівчина що отямилася коли віола була в її руках. «А півень справді замовк тільки не на довго.»

 - Мила леді яка ви красива з інструментом у руках.

Хлопець був виряджений наче пава. Парфуми були їдкі для її гострого нюху тому ще більше негативні були її думки. Рожевий шарф та берет який мав і справді одну червону пір’їну закріпленою чорним камінцем. Біля нього ходили дівчата які тільки що й робили ходили за ним наче прив’язані невидимими нитками, зараз вони дивилися зло та негативно, але були ті кому цікаво що буде далі. Руді взяла себе в руки та пройшлася по струнах кінчиками пальців. Вона непомітно підрізала струни, щоб вони при наступній грі не витримали та розірвалися. Зробивши зацікавлену інструментом. Закінчивши вона швидко зробила наче ніякої підстави не було і їй ДУЖЕ шкода.

- Ох ! Вибачте мені мою нетактовність та грубість з мого боку.      

Вона віддала інструмент власнику, який белькотів що ваша зовнішність така прекрасна наче ангел спустився з небес і що нічого для такої красуні не шкода. «Оце так річ виголосив» Вона хотіла вже сісти та сидіти але «той півень»  ніяк не міг піти.

- Я хочу вам присвятити арію про вашу красу !

Він тільки підніс свою долоню до віоли, як дівчина сказала

- Не потрібно пане. Вибачте, але я маю йти скоро початок турніру.

Він поклав руку на другий бік інструменту. Спершу гама емоцій проскочила на його обличчі, це не сподобалося дівчині.

- Ох так. Ви, мабуть, вболіваєте за свого брата. Тоді все змінює цього року тут буде й герой війни також.

«Який надокучливий, слово "Відстань" не розуміє, а ще має приховані мотиви »

- Ні я прийшла зі своїм партнером тому ще раз пробачте.

Руді повернулася, щоб йти до свого місця, але хлопець вчепився в її долонь та підніс до губ.

- Тоді до зустрічі леді.

Руді нічого не сказавши з посмішкою, висмикнула свою руку з його та пішла до свого місця, сівши вона витерла долонь об хустинку яку вона носила. За деякий час король вийшов на свою трибуну виголошувати промову, як вона помітила що принца немає як і того «півня» який їй набридав, а ще краще що ніяких арій не співали, Всі сиділи тихо ніхто з аристократів не ходив по трибунах не говорив, деякі навіть не дихали коли король мовив свою промову.