17. Руді і її пошуки в іншому світі

 Коридори змінювалися один за одним вони йшли поки не дійшли до дверей із західного двору з якого близько лісові хащі. «У деяких замках є такі приховані дворики в більшості випадків вони загороджені, або їх взагалі немає. Бо з огляду безпеки вони не дуже придатні для оборони, навіть коли все спокійно й оборона не потрібна дикі звірі можуть проникнути на подвір’я і налякати когось або в гіршому випадку завдати шкоди із тутешніх. І де зараз Ден ? » Тут був натовп з вершників та іншого народу. Більшість була групами або ж підходили до тих хто в латах та передавали на щастя якісь стрічки, чи хустинки, які ті своєю чергою зав’язували на успіх до мечів або на зап’ястя. З одного боку саду була відкрита галявина з квітами та однією чи двома білими альтанками ще фонтаном з якого лилася вода по трьох боках якої стояли якісь скульптури людей та лози з квітами. З другого боку була арена там було більше люду ніж тут. Кенні провівши її до арени та попрощалася з нею сказавши де краще сідати для гарного краєвиду. Руді попрямувала туди. По середині арени залишалася рівна на підвищеннях колода вона була з трьох кольорів які неодноразово йшли один за одним білий, чорний та зелений. Король і принц за всіма канонами сиділи з одного боку від входу та перпендикулярно до інших глядачів, хоча арена мала одноповерхові трибуни, щоб лицар передав леді квітку на знак перемоги. «Це були довгі хвилини життя дворянки обговорювали не тільки себе, але й усіх інших »

- Інший світ – Королівство Велвойс – Кабінет ректора –

   Хлопець з великою горою книг розклався на килимі та розпочинав щось креслити та щось насипати. Враз товсті двері відкрилися там стояв якийсь хлопець та ніс щось незрозуміле на своєму плечі. 

- Еліо рі Мар Соу ! Тебе взагалі не навчили стукати та бути уважнішим.

Голосив чорноволосий він був не на жарт роздратований коли той увірвався у його кабінет не попередивши завчасно. Але хлопець йшов напролом він згріб з плеча те що на ньому й так лежало наче воно війну пройшло одежа була обідрана, велика ще трохи й розпадеться на шматки тканини. Хлопець був в кращому стані, одежа яка на нього була хоча б не розпадалася на шмаття, але припавши пилюкою, ґрунтом та листям яке було у волоссі тільки дратувало чорноволосого.

- Кого ти з собою притяг !

- Як кого ! Того хто всю тю кашу заварив тепер вона й розповість куди діла Руді.

Сказав хлопець нахиляючись до тіла жінки яка спала чи перебувала у шоковому стані. Ректор покинув килим та підійшов до жінки та поплескав її по плечу використовуючи магію. Після цього став трішки трусити. Одне око вона привідкрила.

- З вами все гаразд ?

Вона враз жбурнула книгу в першого у швидко побігла до виходу, але не тут то було спершу під її ногу попалася велика та важка книга за яку вона перечепилася та ледве не впала як за одяг схопила рука не давши впасти, але й вирватися в неї не було як.

- Пустіть ! Я нічого не зробила !

Вона почала махати руками та вириватися. Виглядавши бойовою зеленоволосий присвиснув та поставив її на ноги, обтрушуючи її чорне волосся.

- А чого ж втікала ?

- Бо, бо ви мене налякали !

Її враз відпустили та посадили на одне з крісел які стояли біля столу де були папери якась канцелярія та магічні прилади.  Двоє загородили шлях, вони були серйозні вже декілька днів відтоді коли Руді пропала в невідомому напрямку ніхто з них не замкнув свої очі. 

- Кажи

Дівчина мала чорне волосся та яскраво зелені очі. Її волосся було закудланим деякі гілки, пір’я і пилюки було в волоссі. Обличчя подряпане гілками, зап’ястя на одній руці здерте, але регенерація її затягла та залишилась маленька, затягнута молода шкіра. Долоні покриті брудом та саднами.

- Еліо принеси вологе полотенце.

- Зараз буде

Хлопець вийшов та швидким кроком кудись попрямував.

 - Тепер розповідай як ти зустріла Руді.

- А ту з білим волоссям, та якось саме вийшло вона допомогла мені потім я запропонувала якесь із моїх послуг безкоштовно. Вона згодилась на пошук істинної пари …

Відьма замовкла

- І ?

- І я її відправила де він найбільше знаходився.

Їй важко давалися слова коли на неї дивилися дві пари очей які ще й світилися, а інші ще й випромінювали невдоволення.

- Мені незручно коли ви на мене так дивитеся.

Еліо підняв руки та поклавши полотенце, пішов до вікна яке було перед столом.

- Так де вона зараз ?

- Ну… в іншому світі.

Дівчина готувалася що її будуть трусити або щось гірше, але вони наче застигли, мовчання продовжувалося до тих пір коли відьма не витримала та мовила далі.

- З нею був магічний артефакт і скоро вона буде тут десь через декілька днів чи годин.

- Чи є гарантія що вона не залишиться там ?

Дівчина обурилася таким питанням що аж підвищила тон та встала зі свого місця.

- Ви занадто мені не довіряєте, я гарний спеціаліст у своїй справі !

- Так чого цей спеціаліст тікав як миша в щілину ?

Запитав Еліо наганяючи страху на відьму. Але побачивши що шкоди від них не буде вона розійшлася не на жарт.

- Ви злякали мене ! Та погрожували мені !  Хіба це не могло налякати будь-кого. Ви й зараз мені погрожуєте !

Її очі світилися наче вночі. По волоссю ходили маленькі заряди току. Еліо не відставав від відьми очі зиркали в деяких місцях на шкірі з’являлася луска.

- Так стоп ви двоє.

Голос хлопця звучав погрозливо і був лідером. Він враз добився ефекту відьма сіла де сиділа, а хлопець замовк і тільки дивився. Чорноволосий був спокійний настільки що далі робив те що й до того як Еліо ввірвався в кабінет.