16. Випадок на вулиці

Вони сиділи у повній тиші печення яке їла Руді, вона полишила на блюдці. «Мені в горло не лізе після таких слів. Мені важко далися ті слова.» Дівчина взяла чашку з чаєм яка була тільки заварена, над чашкою був маленький пар на який дівчина подула — пар зник.  « Чай з трав та декількох квітів має прекрасний аромат.» Вона надпила чай та поклала чашку де вона і була  «Тут гарно, але в дома мене чекають можливо хвилюються але. Вони мене ніколи не зрозуміють в нас навіть погляди розходяться …»

- Сьогодні буде довгий день

Сказав хлопець починаючи розмову.

- Турнір запланований на одинадцяту. Потім бал під кінець дня. Учасників турніру буде не менше десяти.

Руді вже не хотіла слухати бурмотіння хлопця який зовсім був чимось незадоволений та сказала.

- Не хочу переривати, але я знаю як буде проводитися турнір. Тому давай до суті.

- Аристократи тут дуже в’їдливі та принц щось зробить не в користь нам.

- Попередження. Знаю, знаю.

Вона похитала головою та встала з-за столу і пішла у напрямку залишеної карети. Ден швидко підходив, через хвилину він порівнявся з нею. Карета була вже близько, як з одного боку крамнички не вийшли двоє аристократок, одна з них нахабно пхнула дівчину на дорогу де їхав навантажений віз який їхав на швидкості. Мить і одна з них була дуже близько до воза що завищала наче різана. Її очі були наче вже життя пролітає перед очима. «І де ж ділась її гордість та зневага в цих очах ! »     

Друга аристократка швидко вчепилася у Дена коли її соратниця пхнула Руді, але не тут то було. Ситуація змінилася хлопець відсторонив одну потім другу, яка ще кричала від жаху. Руді буда в піднесеному настрої тому їй не хотілось щось робити, вона всунула у ротяку шоколадну печенинку, щоб та вже перестала кричати та пішла далі до карети.  «Ех печення на їх не наберешся » Зайшла і сіла наче нічого такого не відбувалося, а Ден пішов далі тільки декількома словами налякав аристократок що наступного разу коли ті попадуться на очі вони будуть покарані законом про сплановане заподіювання шкоди людині. І пішов до карети невдовзі транспортний засіб поїхав до палацу покласти куплені речі.       

В кімнаті Руді

Дівчина розібрала куплені речі, свою сукню замінила на блакитну з довгими елегантними рукавами. Потім коли робила покоївка зачіску вона пришивала на прозору тканину корсета тонке мереживо. Покоївка нічого не питала тільки дивилася, а потім надівши білосніжне намисто відійшла.

- Кенні принеси мені декілька спиць. Я надіюсь, що не тих які лежали в якихось травах чи отруті, бо наступного разу.. …

- Я в-ввсе з-зрозумілла

- От і молодець, а тепер іди.

Кенні швидко вийшла. А дівчина дістала зі скрині білу сорочку, ножицями відрізала верхню частину і пришила туди мережива. Потім на рукава декілька перлів «Якщо за цей час я не дороблю наряд піду в білому. Скоро почнеться турнір мені потрібно бути там за декілька хвилин. Камінь ще ледве теплий, портал буде десь приблизно вночі він повинен нагрітись достатньо щоб перенести мене додому, а потім та відьма мені ще винна буде, що відправила мене сюди без на той момент моєї згоди» Руді швидко доробила сорочку та поклала назад зачинивши на замок скриню де вона заховала і свій наряд і свою просторову сумку. Водночас коли вона витягла ключ з замка як ввійшла Кенні зі спицями.

- В-ваші с-спиці

- Тепер проводь мене. До початку турніру залишилось мало часу.

- Так пан-нні.

Руді накрутила декілька локонів волосся. Та встромила другу біля першої й так з іншого боку. «Нагострені спиці, це навіть краще ! Моє волосся не пошкодяться »

- Йдемо.

- Т-так.