14. Король та принц

Пара виглядала дуже привабливою… . Він: чорне волосся зачесані на бік, схожий на якогось грецького героя з легенд. А вона прекрасна супутниця, її білі коси привертала увагу всіх хто хоч трохи на неї поглянув. Аякже такого кольору волосся в них не бувало ніколи тільки чорне або коричневе, рідше світлого. Руді посміхалась, їй гарно вдавалось обводити всіх, але не себе та хлопця хоча він так само грав на публіку як і вся ця братія ! Яка чекала на аудієнцію, деякі підходили балакали, але їх було мало, його більша частина стояла та балакала про все і вся не обійшлось і без обговорення Руді. Тоді дівчина записувала і свій список помст тих кого можна буде теж "обговорити".

- Деніел Хеінділ Стоул та його супутниця леді Рудіус .

Їх покликав один із слуг які по черзі визивали дворян та вельможних людей до кімнати за яким ховалась тронна зала. Вона була оздоблена золотими та зеленими кольорами, біля вікон висіли гобелени з цими кольорами та з одного боку на цьому тлі був вишитий чорними нитками величезний змій який ліз вверх по гобелену. «І до чого він тут зелений – надія, жовтий – багатство, а змія – закон.» Руді усміхалась, але не відпускала руку хлопця, так їй було спокійніше казала вона сама собі. На одному з тронів а їх було два, сидів посивілий чоловік. Його лице вкрите зморшками деякі з них склалися в один. На голові був золотий обруч вкритий зеленими сапфірами. Мантія з коштовностями переливалась коли на неї падало сонце. Чорні штани з ґудзиками з золота по всій довчині ноги. Черевики з двома величезними каменями на кінчиках видовжених білих чобіт. Людина похилого віку сидів на троні та не виражав ніяких емоцій. «Я б подумала що він якась лялька, якщо не чула та бачила що король дихає» Справді сивий чоловік тяжко дихав. Побачивши пару він привітно усміхнувся та сказав.

- Рад вас бачити, з тобою тепер і супутниця ти ніколи не приводив з собою когось крім тих нахаб, які тільки що мечем і уміють махати.

- У вас сьогодні гарний гумор королю.

Сказав усміхаючись Ден та поклонився за ним зробила реверанс і Руді. Вона Прихилила елегантно голову та взялась за один край сукні відхиливши його. Король був виснажений, але його кутики губ трішки, але нагадували усмішку. раптом чоловічий голос перервав їхню гармонію сказавши.

- Якщо не помиляюся Леді Рудді, так ?

З однієї з колон вийшов блондин він був не такий урочистий як король, мав на голові золотий обруч, кінчики одежі вишиті золотистими та срібними узорами. «Він мені не подобається, як же похожа ця посмішка на Алексин схожа, аж придушити захотілось !» Хлопець не звертав уваги ні на кого, впевнено йшов прямо до Руді. Коли підійшов взяв руку дівчини та поцілував, потім розмова продовжилася.

- Леді Рудді мені дуже цікаво було б послухати як ви зустріли пана Дена. Яке у вас прекрасне волосся Руді.

Його рука ледве не торкнулася її волосся, як Руді відійшла на крок, а Ден зупинив його руку яка ледве не торкнулася шовковистого сірого волосся.

Ден був злий його очі ледве змінили колір на червоний. Принц був роздратований та хотів щось с казати, як почув смішок .

- Хахахаахха!

Дівчина не могла стримати сміху тому прикрившись рукою тихенько засміялась із ситуації «Який же він милий коли злиться, а головне не на мене! А цей як його принц взагалі з глузду поїхав кудись далеко і надовго. До мого волосся ніхто не сміє доторкатись ще такими паскудними руками як у нього !»

Хлопці стояли відверто на неї дивлячись тільки Ден був блище його очі знову стали чорними, а усмішка принца не спадала тільки була не така відверта як була тоді. Король взагалі співчутливо на неї подивився неначе казав – дитинко краще тікай від цього придурка, мого паршивого сина, він від тебе так просто не відстане повір мені - .  Коли дівчина перестала сміятись неначе витерши сльози з вій промовила.

- Вибачте за мою грубість панове.

- Нічого-нічого дитинко

Відповів король поки ті стояли та дивилися першим отямився Ден він поклав свою руку на талію дівчина на диво не відреагувала на таке з боку хлопця.

- Вибачте але нам краще піти .

- Так - так ідіть леді Руді краще відпочити на свіжому повітрі.

На цих словах король попрощався з ними, вони поклонилися та вийшли за двері.

- Пішли за покупками там і відпочинимо від оцього всього.

Дівчина обвела зал де досі стояли дворяни які чикали своєї черги.

- Давай.

Вони пішли на вихід із замку .