13. Кислота ?

 Ден не спав, він лежав на ліжку та читав якусь книжку підклавши одну руку під голову. Біля нього стояла миска води для умивань, але він не спішив йти до неї. Дівчина зачинила за собою двері та прийнявши зручну для неї позу (це обпершись на щось, а руки в замок).  На її лиці було видно стурбованість і якусь хитрість.

- Пане Деніеле ...

Починала дівчина потихеньку підходячи наче вона леді з якогось знатного роду цього королівства.

Хлопець на той час звернув увагу на дівчину та закрив книжку, та сів на ліжку. Він був одягнений у білу сорочку та штани темного кольору.

« Вона вже придумала якусь капость, однозначно. Але сьогодні буде важкий день ». Його одна брова піднялася потім він промовив до Руді.

-  Слухай давай зараз без театру поки публіки немає ?

Дівчина наче скинула ту маску та пішла вже своєю ходою. Кивнула на воду та сказала.

- Ти ж не думав там руки мити ?

«Вода ?» - Він уважніше подивився, принюхався та сказав спокійним тоном.

- Кислота ? Думав що вони щось нове придумають, але їхня фантазія незмінна.

Дівчина на той час сіла одне з крісел біля стіни.

- Надіюся що вони такого не підлили ?

- Мені цікаво чим я заслужила і що буде далі ...

Хлопець задумливо сказав.

- Кислота у воді, отруту в їжі, найманець у ліжку ну ще можливо крадіння гардероба.

Дівчина присвиснула від такого списку, а потім сказала.

- Тоді йдемо по крамницях .. зараз.

- Так, але спершу потрібно навідатися на аудієнцію до короля привітати та подякувати, це проста формальність.

Дівчина гмикнула собі підніс та пішла у свою кімнату розбирати речі які лежали в її кімнаті. Коли вона ввійшла в кімнату Кенні стояла з іншою водою на цей раз вона була не з кислотою. Потім розбір сумок деякі прикраси дівчина клала в просторову сумку тоді на неї більш уважно дивилася покоївка. Коли Кенні допомогла надіти те біле плаття та зав’язати красиву косу прикрашеною стрічкою кольору її блакитних очей. Руді надягла прикрасу з блакитного каменю, яку дістала зі своєї сумки самостійно надіваючи без допомоги покоївки. «Блакитний діамант мамина дорогоцінність, яка передалася мені»

- Тук-тук

Почулося з дверей, а потім і відкрилися. Ден був в більш витонченому вбранні ніж зазвичай. 

- Заходь, я зараз підійду

 Сказала Руді на порозі до гардеробної. Вже одягнута вона вийшла до хлопця.

- Маєш гарний вигляд.

Заминкою сказав хлопець. Руді личило вбрання та слова хлопця підвищили її настрій та вона краєм губ усміхнулася. 

- Дякую, а тепер йдемо.

Ден протягнув своє плече, дівчина протягнула свою руку і вони пішли на аудієнцію перед входом дівчина прошептала йому на вухо.

- Театр починається Дене..  А ми в ньому головні герої..