11. (недо)Вартові ?

Вже починало темніти як вони доїжджали до воріт брами, за якою ховався величезне міста, а потім Королівський замок в далечині . Великі громіздкі камені клалися один за одним не утворювавши ніяких щілин. На верху виднілися деякі герби королівства великі камені боролися з плющем який перебирався та хотів перемогти в цій битві але йому не вдавалося перебратися через п’ядисятиметрову стіну з каменю. Біля брами було небагато люду один візник з двома кіньми та баготовбрана з чотирьома кіньми біля неї було багато возів та лицарів які супроводжували карету. Варта швидко розібралася з сувоєм та віддала одному з лицарів .

- Тепер ми, пішли.

Сказав Ден та витягнув такий самий сувій що був у лудини з карети. Чоловіки стали колом біля дівчини, але вона не захотіла так їхати тому підшвидшилася та скакала дуже близько до коня хлопця. Вони під’їхали до варти і один вартовий заговорив першим. Він був як шакал який шукав чим поживитися і все предивився до Руді .

- Доброго вечора, яка мета вашого візиту ?

Це питання вартовий казав не раз тому дивився в очі зверхньо незнаючи хто перед ними. Ден протягнув сувій та відповів .

- Королівське полювання в цьому році буде кращим ніж у наступних.

- Це, так   

 Сказав вартовий читаючи що в сувої та дивно перезирався зі своїм напарником потім за говорив.

- Пане чи ви впевнені що це ваш сувій ? Бо тут написано Деніел Келоу з землів міста Сільва ?

Вартовий дивився прискіпливо, але потім переключився на людину в капюшоні яка була поряд.

- Пане чи можете зняти каптур з вашої голови, бо хто-зна чи ви не якийсь там банди який перебуває у розшуку.

Руді недуже хотіла знімати капюшон тому відповіла.

- Вибачте але я точно не бандит, а ще точніше не пан. Мене звати Руді Роуз я наречена пана Деніела .

Вартовий трохи знітився перед таким прекрасним та м’яким голосом дівчини. Але потім сказав .

- Панно ви впевненні що це ваш наречений і що його звати Деніел Келоу ?

- Так.

До нього підійшов третій вартовий він був старший за тіх двох, він непомітно вклонився Дену та сказав

- Панове проїжджайте і вибачте за затримку .

Двоє вартові були здивовані тим що вони бачили, як їх голова передає свиток та бажає гарної поїздки до палацу.

- Ну й же люди пішли, а командир вас захищав а ви ! Тьху ...

Ображений до самої душі чоловік коментував що відбулося але його призупинили.

- Досить базікати ще буде в нас час, а зараз нам потрібно швидко дібратися щоб не примітили як ми тут «гуляємо» .

- Так командире .

Хором відповіли чоловіки. Вони швидко проскакали кіньми до других воріт на яких їх не зупиняли потім конюшня, коридори, коридори і кімната. Вона була великою там було багато місця  а ще кращим було ліжко з багатьма палантинами та великим і м’яким. Руді не розібравшись хто, де а тим паче про свій бруднющий одяг вляглася посередині і швидко провалилася в сон.

Від автора.

Дорогі читачі зараз проводиться опитування в моєму блозі.

Там опобліковано про нові ідеї для творів. 

Кого зацікавили ідеї пишіть у коментарях)

Дякую за увагу !  

Та гарного вам дня.. .