10. Зустріч з Маю

Коли вони приблизилися. Дівчина побачила маленьке, акуратне село, воно дуже відрізнялося від тих що вона бачила. Хатки були не тільки на землі а й на великих деревах. Деякі з домівок мали заокруглені форми, всі вони зроблені з дерева. Село не мало оборонних та захисних споруд. Ще дивніше було те що діти різних віків гралися із дикою живністю як із домашніми тваринами і вони відповідали їм тим же.  Вони під’їхали до одного з будинків хлопець швидко зліз з коня. Коли діти побачили хто приїхав кинулися до нього.

- Дядьку Деніеле !

- Ви так довго сюди вже не приїжджали !

- Ви до Тьоті Мау ?

А він підняв малу дівчинку на плечі та сказав

- Так, а вона дома ?

Мала дівчинка вона була вдіта у зелене платтячко. ЇЇ русі коси були зав’язані у дві коси, сказала.

- Так, мама дома тільки що прийшла додому з травами.

- Це добре що ми так заїхали .

Дівчина з ведмедиком вже стояла біля нього та нічого не казала вона розглядалася навсібіч потім після слів подивилася на Дена та сказала.

- А так...

Хлопець поставив дівчинку на землю та підійшов до дівчини сказавши .

- Дітлахи ви поки пограйтеся з новим другом, а ми зараз прийдемо.

Дівчина поклала ведмедика та пішла за хлопцем в хатинку але не тут то було з хатинки першою вилетіла рудоволоса жінка середніх років вона була мініатюрна але грізна .

- Діти швидко до хати !  А ви стійте тут.

- Щось сталось ?

Запитав хлопець до дівчини та почав підходити блище. Діти швидко прошмигнули в хатинку та виглядали з вікна що робилося на вулиці . «Тепер ясно чому вона так веде себе. Люди з даром відчувають все, по різному якщо обдарована сильна вона відчує мене » Дівчина підняла свої руки та вїдливо посміхнулася сказавши .

- Чого так лякатися чи я така страшна ?  Я прийшла щоб попросити тебе залишити звіра .

Дівчина насторожилась, але не зводила очей з незнайомки .

- І що ж за це мені буде ?

Мау так звали дівчину тримала себе в руках вона ще не довіряла дівчині тому стояла віддалік. Руді дістала з мішечка згорток з якимись камінцями та обережно передала згорток через Дена, а Хлопець передав Мау нічого не говорячи. Жінка розкрила згорток та ахнула .

- Де ти знайшла ці магічні камені ?

Руді розвела руками та сказала .

- Секрет . Ну так що подбаєте про звіра ?

Мау швидко заховала згорток собі в кишеню та відповіла .

- Як я можу після такого подарунка відмовитись . Показуйте де звірина ?

Жінка виглядала дуже дивно її очі світилися світло-зеленим кольором. Коси магнітились та потихеньку підіймалися вгору, за цим дійством дивився хлопець заворожуїчим поглядом.

- Ти спершу згорток занеси до хати а то вже скоро на відьму з казок будеш схожа.

- О так !

Жіночна швиденько прибігла з хати та потирала руки, дивилася наче кажучи ( і де ж дракон? За таку ціну там не тільки дракон буде ! ) Руді швидко передала ведмежа поки жіночка дивилося на неї очима – такілками які ще й світилися зеленим від сили які передалися через камені. Хлопець також стояв і дивився на це дійство наче все так і повино бути .

Руді швидко поки травниця не отямилася від щастя та нерозуміння ситуації, швидко взяла руку хлопця та пішла до прив’язаних коней. Ден першим запитав її коли він сідав на коня.

-  Може розкажеш що це тільки що було ?

-Ні .

Справді Руді нехотіла розповідати про каміння або де вона його дістала, тим паче що вона таке . Вони поверталися тою самою дорогою де на них вже чекали.

- Командире, де ви так довго були ?

- Так вже скоро буде темніти а ми навіть не доберемося до королівського замку по обіді .

- І хто це з вами ?

Три чоловіка сидіти із спорядженням на конях та придивлялись до неї, але із-за капюшону нічого не було видно .

- Їхати будемо швидким темпом і ще до дівчини ставтеся з повагою, як до мене самого .

- Ага, щеб пак .

- Так, Пане Деніеле !

Відповів той який дивився на неї з верху в низ. «ЩЕ ЧОГО ВІН ТАК ДИВИТЬСЯ НА МЕНЕ ! » Але другий дав йому важкезний підзатильник так що його голова вдарилас руків'ю меча. Руді ця ситуація підняла настрою вона дивилася так само як і він колись . А Ден також дивився на цього смертника, таким засудженим поглядом що той вже не витримував а його побратими мовчки стояли поряд . Чоловік вже здався та хотів перепросити, але першим заговорив Ден.

-   Добре, поїхали потім будемо розбиратися хто не правий .

Він пришвидшився а за ним і Руді вони їхали на рівних а за ними тяглися і ті троє.