9. Розмови

Запрошення від якого складно відмовитись

Руді сьогодні хотіла виспатись та відпочити, хлопець їй зовсім не заважав зранку, він кудись пішов. «Цікаво чого він свої речі тут залишив ? Чи він ще повернеться? І з якого я про нього думаю, я зібралась сьогодні виспатись перед подорожжю назад» Дівчина перевернулася на інший бік та засинала як тут з горою якихось торбинок та згортків прийшов хлопець. «Я спершу його приб’ю, а потім ляжу спати. Тепер не тільки виразкою у мене будеш ! » Дівчина піднялася на ліктях та повернула головою до епіцентру звуків.

- Якого ти ще тут ! Не заважай мені відпочивати!

Хлопець обережно поклав свою ношу та сказав.

- Вибачай що розбудив, ну якщо ти вже прокинулась тоді у мене є для тебе пропозиція.

«Я хочу виспатись і чого він  такий бадьорий з самого ранку. Що за пропозиція ?»

- Давай пізніше поговоримо... я хочу поспати.

Дівчина вляглася та закривши очі в неї не вдавалося заснути, а цікавість підняла свою голову та подивилася на пакунки які приніс хлопець шепчучи – Ну давай же піднімись я хочу подивитись що там ? Тобі що нецікаво що за пропозицію він скаже ? – Замовкни й дай поспати надоїли вже !. Відповіла дівчина в думках зі своїми тарганами в голові. Все-таки таргани перемогли. Дівчина склала своє спальне місце з таким обличчям, що хлопець й не дивився на неї в той момент. Мабуть, якщо вона стала якимсь порушником закону, то вона була б їхнім босом, а не послідовником банди на той момент впевнено думав Ден.

- Яка в тебе пропозиція кажи поки я ще не передумала тебе помилувати.

Руді була зла як сто чортів, але хлопець не відчував навіть маленької небезпеки від її погляду.

- Мені потрібна партнерка до королівського турніру.

- А я тут яким боком ?

- А тим, що я не хочу зв’язувати нікого зв'язками шлюбу і нікого з дам цього королівства, а ти казала що скоро будеш їхати додому тому ти не будеш під прицілом  Принца який всіма способами хоче мене вбити я й сам не знаю чому. Вони навіть одруження влаштували добре що все закінчилося на ноті обговорення.

- А що мені за це буде ?

- Я можу пристроїти ведмежа де йому допоможуть адаптуватися, там не вбивають звірів тільки тоді коли він нападає без причини, тоді вони можуть приспати його, а не вбити, як тут без видимої причини.

Він показав на ліс з печери.

- Скільки буде йти днів до закінчення цього всього ?

- Ну з якого боку подивитись турнір два дні на другий, бал переможцю і від’їзд третій день.

- Коли розпочнеться турнір ?

- Сьогодні, але приїдьмо ми завтра, ти згодна ?

- Спершу ведмежа в безпечне місце, а потім на турнір, і ще попереджаю зараз наприкінці балу мене вже не буде тут тому не шукайте.

Хлопець розпакував один пакунок там було блакитно — сіре зі срібним відливом прошите нитками та дорогоцінностями сукня.

- Я підбирав на око тому може бути трохи величеньке, так це твій розмір, приміриш...

Хлопець придивився на плаття і на дівчину і хотів відати їй сукню.

- Чого це я буду її надівати! Мені й свій одяг подобається.

«Ще чого захотів! Їхати туди в сукні це ж ще поганіше, що без неї пробігтись вовком легше! Хоча воно гарне, але їхати зараз це буде не найкращий вихід для сукні та мене »

- Мене все одно ніхто бачити не буде в накидці.

Хлопець вже думав сперечатися до останнього аргументу, але побачивши непробивну стіну здався тільки дивився на неї трохи прискіпливим поглядом потім вдихнув видихнув та заговорив вже більш спокійним голосом.

- Хааа, добре ! Але їхатимеш біля мене і не від'їжджай занадто далеко.

«Та добре, добре кому ти потрібен з такими закидонами ! Але все-таки гарненьке платтячко підібрав» Дівчина переможно усміхнулася та гордовито пішла збирати свої речі. Надівши плащ вийшла з печери. Там стояв Ден з двома кіньми один могутній, а інший був як молода лань, стрункий, граційний. Вони сіли по конях та їхали в бік дороги.

- Тут краще надінь капюшон

- Мг, зараз

Дівчина наділа капюшон та вони виїхали на дорогу ну як дорогу кладку оббиту камінням.

- Через деякий час до нас прибудуть мої соратники по зброї які також були в лісі із мною.

- Ми ж спершу їдемо в те безпечне місце де воно находиться ?

- Недалеко звідси ...

Дівчина більше нічого не питала. Вони звернули з дороги на якусь тропу, яка вела далі в лісову гущу.