7. Сьогоднішня зустріч була дуж-же-е приголомшлива !

Ден

- Як це можливо !

В лікарні було сьогодні людяно, як тільки новина розлетілася що найсильніший голова мисливців, герой війни поранився то його команда вже була тут як тут, щоб підтримати свого командира, а деякі і підслухати їхню розмову з лікарем, щоб передати іншим по черзі. Деякі намагалися пробиратися в палату під виглядом то брата, то пацієнта. Але в них це погано виходило бо капітан їх знав в обличчя всіх його соратників. Лікар був дуже здивований розповіддю, яку йому коротко переказав, але про дівчину нічого так і не сказав «Це не моя таємниця хтозна чи зустріймося ми знову? ». Хлопець струснув головою наче щось відкидаючи. Лікар після огляду заговорив до нього.

- Пан Деніел у вас було ножове поранення в живіт, по вашим словам це поранення сталося вчора.

Лікар поклав окуляри на тумбу .

- Научний доводів, як рана так швидко затягнулася в мене немає пояснення для вас, як диво. А ще ви сказали що це був клинок з отруйного клика звіра Аспід тоді я ще б зрозумів якби це був простий клинок, але клинок який ви мені переповіли міг зараз вбити багато життів за малесенький поріз на шкірі.

Лікар став з стільця та пішов на вихід .

- Ви можете сьогодні вже іти додому пане, рана затягнулася мені немає роботи та й у вас багато справ.

- Дякую.

Лікар відкриває двері, а з-за них той хто підслуховував впав під ноги лікарю, а в інших тільки голови стирчали за дверей впевнившись що командир живий, вони швидко пропустили лікаря та стикаючись один з одним йшли до нього потім хтось привів батюшку з ладаном який зачитував поминальні слова, хтось приніс двох писарів і одного маляра з полотном .

- І що тут відбувається, кого ховаєм ?

Запитав командир в своєї команди.

- Командире ви живі, яка радість зійшла на нас!

Один  підбіг щоб обійняти свого хлопця, але тільки підбігши командир підняв руку та зупинив його біг . Священник вже співав про велику радість що командир живий та не йде у світ мертвих . Писарі писали для газети коментарі, А маляр вимальовував картину під назвою «Востання з мертвих » Коли хаос всчух залишилися тільки його сокомандники, які стояли поруч коли командир роздавав завдання.

- Ви троє йдете зі мною потрібно забрати труп та передати варті, як і клинок королівській сім’ї скоро буде турнір і буде час його відати, як подарунок після королівського турніру.

- Командире ви такий розумний для свого віку!    

- Отставити, всі за роботу .

- Так капітане !

Більшість команди пішла залишивши лише деяких.

- Капітане чи можна питання

- Так

- Де ви візьмете леді на турнір щоб представити королю та подарити клинок?

- Я вже маю декого на приміті але не знаю, як її знайти .

Відповів капітан виходячи з міста. Вони зібралися та виїхали. Сьогодні була сонячна погода.  Один з хлопців пішов до кленових кущів де почув якийсь шурхіт. Потім почувся оклик .

-   Командире подивіться, що я тут знайшов за лісову красуню.

«Не може бути, я її знайшов так швидко? Але чому вона тут робить? Тут живуть ведмеді, так спокійно можливо це не вона. Хто в своєму розумі туди піде».

- Що ти там знайшов.

Хлопець визирнув з-за кущів та побачив, як та сама дівчина йде до лігво ведмедів «Туди не можна потрібно її зупинити!»

- Стій !

Хлопець йшов за дівчиною але вона пришвидшилася. Команда хотіла вже йти за командиром. Як командир зник . Тільки чувся голос командира та дівчини.