5. Руді на полюванні

Дівчина відчуваючи по дорозі якийсь неприємний аромат плоті й крові обійшла його по дузі та пішла в самі хащі де водилися великі хижі тварини «там точно будуть і ведмеді» дівчина присіла до одного дерева та провела пальцями по сліду великих пазурів. «Територія помічена ведмедем» потім провела по іншому «Дивно, тут зовсім інша структура. Вона більша» ще по іншому вона ставала хмурішою «Ведмеді помічають свою територію, щоб на неї не заходили інші самці, а тут три та ще й так близько між собою. Вони не можуть вжитися на такій малій відстані тоді б були бійки між усіма ними, але ніяких слідів не видно. Сліди свіжі приблизно один тиждень тому, водночас по часу вони не відрізняються»

- Дуже дивно

«Я вважала що шукати прийдеться довше, а тут вони поселилися біля один одного.» Вона дістала зброю та пішла в бік першого він був близько до містечка в якому вона була. Ведмідь був великим, але не таким страшним противником їй, Вона швидко впоралась з роботою та все поклала у свій мішечок спочатку запакувавши в товсту тканину.

- Рггггррр ! ггг.

«Ведмежа ? як воно тут опинилось?» дівчина присіла покликала та стала чекати.

- Де ти маленький? Ходи но сюди.

Ведмежатко був наляканий та спершу зовсім не хотіло до неї підходить, а був тільки поруч не відходив більше ніж десять метрів. Тоді вона налила молока в миску та поставила перед собою тільки на один метр і стала чекати. Ведмежа учувши що там  щось є потихенько та обережно крок за кроком почало підходити до миски з молоком. В той момент дівчина майже не рухалася, щоб не сполохати його, але коли ведмежа було біля миски й пило молоко вона не рухалася до того моменту поки воно не підійшло і не вляглось їй на ноги сопучи. «Зморилось, мабуть, маленький» Дівчина замотала у свій плащі підняла на руки ведмежатко в той момент і вухом не поворушило із-за кущів почулось якесь присвистування та погляд незнайомця який дивився на неї.

- Командире, подивіться, що я тут знайшов за лісову красуню.

Дівчина повернулася на голос там стояв якийсь дебелий чоловік – мисливець, визирав з кленових кущів дивлячись то на неї, то на якогось командира.

- Що ти там знайшов.

Відповів доволі знайомий голос «І як я могла про нього забути !  Проблема ! » Але вона нічого не відповіла тільки швидко встала та пішла в слід чувся голос того «Незнайомця».

- Стій !

- Куди !

А вона у відповідь.

- Не твоє собаче діло !

Та прискорила хід пішла вона назад до інших територій ведмедів, але спершу свої пожитки на роздоріжжі територій на деревині там же залишила і ведмежа «Не потрібно тобі ще таке переживати» Та гладивши прошепотіла.

- Спи я скоро прийду і ми відправимося шукати тобі новий дім, де ти будеш в безпеці.

Злізла з дерева та пішла до іншої території де на неї чекав сюрприз коли вона підходила до ведмедя з іншого боку підходили група якихось людей «Та що б його ! Вони що тільки за мною ходять чи що. На щось інше немає уваги а?» Вони йшли іншою дорогою тому не побачили ні пожитків, ні ведмежа, яке ще сопіло на гільці обмотане в її плащ.

- Та стій же ти !

Знову почувся голос з кущів «вони близько, як і ведмідь.»

- Чорт !

Хлопця вже було видно він підходив до неї все швидше. Але вона відповіла першою.

- Стій там де стоїш !

Він обережно зупинився і прийняв леза від неї, удаючи що тут безпечно, можеш не хвилюватись. І сказав спокійним голосом, якби заспокоюючи її.

-   Дівчино, не знаю, як ваше ім’я

- Руді

Відповіла вона готуючись до чогось що рухалось зі  спини «Краще хай будуть розмови ніж чиєсь поранення тут ».

-Тоді Руді я тебе прошу, пішли з відси тут небезпечно.

В ту ж хвилину Ведмідь напав на дівчину, хлопець підхопив зброю та зі всіх сил біг до неї, щоб напад взяти на себе. Але вона була готова до нападу та з одного удару відрізала голову звірові та сказала.

- Тут мені все безпечно, хлопче.

Кров ведмедя юшила з усіх боків дівчина швидко поки хлопець не отямився поклала голову в мішечок та хотіла йти, але тут він легенько поклав свою руку на зап'ясток де був меч Руді.

- Стій, нам потрібно поговорити.

Дівчина розвернулась до нього. " Ще чого захотів мені й цих проблем достатньо ". 

- Про що саме ти хочеш зі мною поговорити ?

Руді не вміла говорити (напів)правду тому говорила вона прямо та правду або зовсім мовчала ухиляючись від відповіді. Хлопець звик від ухилень відповідей, але такої прямолінійності він не чекав.

- Сьогодні: печера де ми вперше зустрілись, час: вечір, а тепер ідіть мені ще потрібно доробити завдання не вмішуйся в мої справи чужинцю. 

Дівчина пройшла мимо нього та пішла тою ж дорогою. Він окликнув її.

- Руді мене звати Ден, приємно познайомитись, до зустрічі. 

Вони пішли в різні боки. Вона швидко закінчила завдання та віднесла його в місто потім повернулася з молоком та шматком м’яса для ведмежати, яке сиділо на її плечі.

Руді повернулася в печеру розпалила полум’я, готувала вона сьогодні впійманого лосося.