4. День незнайомця

- В таверні біля гільдії мисливців — незнайомець (Ден) 

- Командире сьогодні новенький побив Пана Ройлевза тепер він в лікарні.

Стурбований чоловік звертався до молодого чорноволосого хлопця який сидів за одним столом з замовником, що вже ставав і йшов залишивши якісь документи. Хлопець переглядаючи каже.

- І що сталося ? Поранення чи щось інше.

Спитав його спокійним сконцентрованим голосом вчитуючись у якийсь текст.

 - Пан Рой коли впав то й досі в якомусь сні, ми будили його, але він не прокидався от ми й віднесли до лікарні.

Хлопець був заінтригований новиною «Цікаво який цей новенький ? Може запросити в команду ? Хоча якщо він такий як його описують тоді він сам створить команду було б цікаво за ним поспостерігати»

- Де зараз находиться мисливець ?

- Він тільки що вийшов з гільдії та направився в бік воріт до лісу, я ще думав з якого лисого він прямує в ніч.

Командир встав і пішов тільки кинув документи сказавши передати їх в гільдію на стіл, замовлення на наступний тиждень.

Сівши на коня він направився в бік який сказав йому підопічний. Повернувши у гущавину лісу хлопець натрапив на декілька розбійників за  яких в місті поставили за них винагороду.

- Гей ! ти подивись хто до нас приїхав

Звернувся один грабіжник до вбивці. «Вони двоє, як повноцінна група мародерів один краде, а інший замітає сліди їхніх злочинств» подумав хлопець та насторожився, бо кудись один зник.

- Хехе

За хлоп’ячою спиною щось було прикладено до спини це був холодний та залізний кинджал зроблений з отруйного зуба звіра Аспід. « І де вони взяли таку реліквію ? Вони були винищені давним-давно, один з них я бачив такого зуба тільки в королівському палаці, під охороною вищих лицарів.» Хлопець був більш зосереджений на тому щоб не поранитись від клинка «Рана від цього клинка буде саме небажаним у моєму житті та в загалі в житті. » Битва продовжувалася 

- Ухиляєшся ти гарно.

Сказав бандит коли хлопець вже втретє ухилився від його клинка. Та беручи меч в руки приймаючи перший удар клинка тоді бій прийняв вже іншу сторону. Хлопчина перемагав, але не без травм. Коли бандита було повалено на землю в останній хвилині він поранив хлопцю живіт та встромивши його, а потім закляк прохрипівши.

- Так тобі й треба за мною підеш, хай земля стане тобі домом. 

Хлопець швидко витягнув клинок прошипівши декілька словечок потім перев’язав рану подивився в бік другого, а його і слід простив. Кінь побіг тільки відчувши небезпеку на початку бою. Вже стемніло наближалася ніч, хлопець піднявся і пішов куди ноги йшли, потім як в тумані побачив якесь світло в печері «Там є люди або були» Він зайшов в печеру та побачив вогонь, джерело води та згорток одежі «Тут є люди це не марення!» він підкидав трохи дров і сів чикати на господарів вогнища. Тут заходить дівчина з  сірими кучерями та блакитними очима біла сорочка, штани та щось незрозуміле на талії дуже нагадує корсет. Але він зшитий зі шкіри та дуже незнайомий цьому світу моді. «Як у такому місті опинилася дівчина ! І ще в такому незрозумілому одязі ! Вульгарний вигляд ! З такого вигляди її б прийняли на куртизанку, але вона по іншому дивиться на світ ніж там в замку та й місце не підходить. Що вона тут робить в такій то порі ? » Хлопець був чорніше дощової хмари, але все-таки заграла цікавість він нахабно усміхнувся та спитав поки дівчина поралася з дичиною.

- І як дама тут взагалі опинилась ?

Дівчина повернулася до нього та підійшла до вогнища поставити пектись зайців. Вона не звертала на нього уваги зовсім «Не знаю з якої ти діри вилізла але .. що але ?» У хлопця був неважливий вигляд, але впертість не покидала його, хоча свідомість він міг втратити кожної миті.

- Ти мене ігноруєш ?

Сказав хлопець, як шепчучи їй на вухо, голос звучав хрипко та тихо, але не здавався кволим. Бо вона була поруч нього і це вийшло дуже легко щоб вона почула його. Тоді вона вже не витримує і повертається в його бік.

- Слухай, яке ти маєш право мене осуджувати !

Хлопця як холодною водою облили й залишили сидіти у мінусову погоду. Він більше не хотів балакати, його свідомість плавала у його тілі, але він не хотів, щоб дівчина бачила його таким і ліг біля стіни. « Мені стає гірше краще ляжу може пройде, але я в це не вірю» Бандитові слова звучали в голові хлопця йому ставало ще гірше і гірше до поки  хлопця не зморив сон.  Ранком була сонячна погода хлопець відкрив очі та встав не відчуваючи своєї рани. «Я що на тому світі ? Та ні тоді я б нічого не відчував, ні запахів, ні звуків нічого! Дивно дівчини немає і що це за пов’язки на мені, це вона зробила ? Я не сподівався на допомогу когось, але та дівчина врятувала мене, хоча можливо на тому світі все так і виглядає ? » Він роздивлявся свою рану зроблену бандитом. «Мені, мабуть, мариться, як він міг зажити так швидко тільки малий шрамик буде» Хлопець поклав на голову руку думаючи.

- Ха, я вже нічого не розумію.

Він встав і попрямував до міста там де він зрозуміє, що сталось за цю ніч.