1. Ну привіт, інший світ !

- Жіноча стать повинна поклонятися нам чоловікам !

Виступав з трибуни якийсь низенький карлик, він спирався на палицю зроблену з якогось дуже міцного дерева, бо здавалося, як тільки її прибрати то він вже б полетів на зустріч бруківці до якої так близько, був той чоловік з кінця сцени.

Незнайомка, яка стояла обпершись на одну зі стін старої будівлі, була з ніг до голови вкрила чорним плащем з капюшоном, який закривав дівчині лице.

Вона була занурена у свої роздуми та майже не зважала на зовнішню атмосферу цього місця. « І як у цьому світі мені доведеться знайти того хто мені потрібен ? Клята відьма залишила мені своє пророцтво, і не залишила мені вибору припертися в цей світ до чорта на кулішки! От вернуся я у свій світ та знайду її, таке накою, що вона довго мене згадуватиме мене в найстрашніших снах ! » Думала дівчина скалячи свої ікла кудись в небо в той час ніхто не бачив цієї картини з жителів міста, бо вгадайте що б було потім.

Згодом коли вона заспокоїлася до неї підійшов якийсь хлопчик десь років дев’яти з газетами.

- Пане, купіть сьогоднішню газету.

Простягнув до неї якийсь згорток паперу. Хлопчина був бідно одягнутий та мав поганий вигляд : замурзаний, голодний, обшарпаний дивився на неї дорослими, але потухлими до життя очима на свій вік очима. Дівчина не могла пройти повз нього, чомусь її стало його жаль хлопчика. Вона сіла біля нього, щоб вони були на одному рівні з хлопчиком та погладила його по розтріпаній, брудній голівці де точно був не один лишай, потім дала один срібний і взяла запропоновану йому згорток паперу. Сказавши.

- Дякую, малий.

Хлопчик не відійшовши від якогось щасливого ошелешення тільки кивнув головою. А дівчина швидко зникла серед будинків.

Дійшовши до тої "тихенької" вулички де людей було зовсім не багато. Два жебраки й три бандити, які тільки забачивши майбутню здобич підкрадалися до дівчини. Яка вже забачила прекрасність цього місця. «Не на ту натрапили хлопці, щезніть тільки мозолите мені очі»

Дівчина повернулася до них зі своїм оскалом рівних гострих зубів, які ще зробили "коронну" усмішку перевертня, який ще був злий на відьму яка відправила її сюди шукати, що не знаю що, де не знаю де ! Дівчина звернулася до них першою, бо ті побачивши оскал, який не віщував нічого доброго для них промовила. Це трохи підняло їй настрій.

- Хлопці йдіть по-доброму поки я ще добренька до вас.

І посміхнулася забачивши їхні скривлення в обличчі. "Смішно, хотіли одне, а вийшло те вийшло." Один вже похилився туди сюди та потроху відходив від неї, поки не спіткнувся об чиюсь руку, а інший бачивши що його соратник тікає не забув попрощатися.

-   В-ибачт-те щ-що п-пп-потурбували.

Та побіг доганяючи соратника, який майже перетнув темну вулицю.

- Хааааа....

Видихнула дівчина обпершись об стіну та розглядаючи газету. Невдовзі покинувши ту вуличку пішла до якоїсь таверни, яка була за рогом, потім знайшовши номер для відпочинку впала на ліжко та заплющила очі подумавши про завтрашній день «Спочатку гільдія або що в них тут є для простого заробітку принеси, убий, зірви в небезпечних місцях щось в цьому роді повинно ж бути тут ?» Сон зморив перевертня якоюсь психологічно змореного стану сьогоднішнього дня.

Від Автора.

Дорогі майбутні читачі, дякую що прочитали мій перший розділ.

Зустрінемось в майбутньому у нових розділах цього твору, що ж  до зустрічі !