Розділ 125

Даша

Після вечері хот-догами і кавою на заправці, настрій у нас обох покращився. Залишок шляху ми їхали, слухаючи рок-пісні і обговорюючи плани друзів на двотижневі канікули. 

Лера з Матвієм збиралися в Єгипет, на море. Ліза залишалася з Владом вдома, тому що вони не хотіли лишати цуценя одного вдома. Та й маленький Бонд, за словами Лізи, не давав їм сумувати. 

Макс ще кілька тижнів тому забронював для них з Ксюшею затишний будиночок в іншій частині Карпат і збирався зробити їй сюрприз. Їх чекала романтична відпустка на тиждень вдалині від цивілізації.

— Ми не станемо так ризикувати — з твоїм талантом знаходити собі пригоди, — всміхнувся Денис, паркуючись біля чотириповерхового готелю, збудованого з масивних дерев’яних брусів. — Тому освоювати гори будемо у більш безпечний спосіб.

— Мені все одно, аби там була гаряча вода й їжа, — знизала плечима я.

Мій погляд тим часом блукав, оглядаючи територію, що світилася сотнями ліхтариків. Вони були всюди — на снігу, на деревах, навіть на даху готелю, що складався з десятка трикутників, імітуючи гори позаду будівлі. Саме гірське пасмо вночі видно не було — лижні траси вже не працювали.

У мене запаморочилось в голові, щойно я вийшла з машини. Довелось схопитися за дверцята, щоб втриматись на ногах. Денис поспішив до мене.

— Це пройде, щойно поспиш. Ми не надто високо забралися, тому тобі скоро полегшає.

Міцно тримаючи мене за руку, а в другій несучи свою й мою сумки, він рушив по розчищеній доріжці до входу в готель.

— А тобі хіба не паморочиться в голові? — спитала я, відчуваючи, як важко дихати на повні груди.

— Зовсім трохи, — озвався він. — Я далеко не вперше у горах.

— Хвалько, — буркнула я собі під ніс і одразу почула над головою смішок.

Виявилося, що Денис заздалегідь забронював номер у готелі. Я підняла голову і прошипіла ледь чутно, поки адміністраторка на рецепції — мила, але вже сонна дівчина — вводила наші паспортні дані в базу комп’ютера.

— Одне ліжко?

Помітивши вираз мого обличчя, Денис схилився до мого вуха.

— Я не знав точно, чи ти погодишся поїхати, тому забронював лише один номер. Якщо пам’ятаєш, ми вже спали в одному ліжку, і я поводив себе чемно.

А й правда. Тієї ночі у величезному будинку його батьків я змогла виспатися лише тому, що Денис обіймав мене за спину. Я досі пам’ятала те відчуття спокою і цілковитої безпеки, яким він огортав мене всю ніч, поки тривала снігова буря.

До того ж, темні кола під очима красномовно натякали, як важко було мені спати останні дні. Хіба погано буде, якщо я не буду без кінця думати про тата, Ксюшу і маму хоча б кілька ночей? Я заслужила трохи здорового сну.

Про інші аспекти, що чатували на мене в одному ліжку з Денисом, я вирішила подумати завтра.

— Гаразд, — зрештою, прошепотіла я.

Денис всміхнувся, як кіт, що наївся сметани, і залишив короткий поцілунок на моїй скроні.

Отримавши ключ від номера — я побоялася питати, у скільки Денису обійшовся люкс з видом на гори — ми нарешті залишились самі. Скинувши сумки на підлогу, застелену товстим багряним килимом, ми попадали просто на вишите покривало на двоспальному ліжку.

Я з насолодою потягнулася, відчуваючи, як тягне спину після довгого сидіння в машині. Денис тим часом підпер голову рукою і обвів поглядом нашу домівку на найближчі чотири ночі. Сьогодні була п’ятниця, і ми збиралися додому першого січня, у вівторок.

— Сподіваюся, перебоїв з електрикою і опаленням не буде, — сказав Денис.

— А що... — я перервалася, позіхнувши, — можуть бути?

— Якщо випаде багато снігу, кабелі можуть обірватися, — пояснив він і всміхнувся: — Тоді ми застрягнемо тут надовго.

— І не мрій, — пробурмотіла я, заплющивши очі.

Дорога, безсонні ночі й гірське повітря геть виснажили мене. Я відчувала, що ще трохи, і засну. Денис, помітивши це, змусив мене піднятися з ліжка. Поки він стягував покривало і закривав масивні цупкі штори, я попленталася до своєї сумки за піжамою. Потім, щойно він пішов до ванної кімнати, швидко переодягнулась і, навіть не умившись, пірнула під важку ковдру. Згорнулась клубочком.

Не пройшло й хвилини, як я вже спала. Тому не помітила, що Денис тихо всміхнувся, вийшовши з ванни. Не бачила, як він погасив світло і ліг поруч. Не відчула руку, що обхопила мою талію і притягнула до його тіла, огортаючи затишним теплом. Як і не почула тихий шепіт на вухо, перш ніж Денис теж заплющив очі й поринув у глибокий сон.

— Спи спокійно, моя дикунко.