Розділ 74

Даша

Я повернулася до нього, але Денис уже вийшов з машини. Однак на вході, коли Ксюша з рештою друзів пройшла досередини без проблем, він затримався поруч.

Охоронець – той самий, що перевіряв  у мене документи сестри минулого разу – не менше хвилини вдивлявся в моє обличчя. Цього разу паспорт був справжнім, тому він не міг зрозуміти, де його провели. Гордієнко при цьому всміхався так, що хотілося тріснути.

Без Міри в клубі було нудно. Ще того першого разу, пробравшись сюди з Альоною, я зрозуміла, що це місце – явно не моє. Зараз же переконалась остаточно.

Друзі Дениса й хлопці Лери з Лізою розмовляли між собою. Зовсім занудьгувавши, я залишила сумку на стільці і схопила Ксюшу за руку.

– Пішли танцювати!

Всміхнувшись, вона скочила на ноги. Макс невдоволено зиркнув на мене. Проігнорувавши його погляд, я потягнула сестру на танцмайданчик. Лера з Лізою лишились за стійкою, відмовившись, а от Денис із Максом не зводили з нас очей.

В голові запаморочилось від погляду, яким нагородив мене Денис. Він загрожував спалити мене дотла, поки я рухалась, захоплена ритмом. І мені подобалось відчувати це, відчувати його – так, ніби він був поруч. Ніби він танцював зі мною, хоча навіть не торкався...

Невдовзі підійшли і Ліза з Лерою.

Я різко опустила руки, які тримала над головою, донизу. Відступила. Від думки, що Денис буде порівнювати мене з Королевою університету, стало не по собі. Солодкий туман миттю вивітрився з голови.

Відвернувшись, я рушила туди, де над проходом миготів знак вбиральні. Освіжившись і вмивши обличчя холодною водою, за кілька хвилин повернулась до основного залу. Гучна музика била по барабанних перетинках, і я ледве стрималась, щоб не затулити вуха руками.

– О, це ж ти! – раптом пролунав збоку чоловічий голос. – Киця з кігтиками!

Озирнувшись, я нахмурилась. Поруч стояв, похитуючись, той самий хлопець, якому я колись проштрикнула руку шпажкою для фруктів.

– Чого тобі?

– Давай потанцюємо, – пролепетав він, ледве вимовляючи слова.

Пирхнувши, я відвернулась, щоб піти до бару, але він схопив мене за руку і смикнув назад. Він несподіванки я мало не повалилась на підлогу. Хлопець же продовжував утримувати моє зап’ястя, стискаючи тим міцніше, чим більше я виривалась.

– У мене кілька тижнів затягувалась діра, яку ти залишила! – розізлився він. – Ти компенсуєш мені її сьогодні.

Компенсую? На що це він натякав?

– Пішов ти! – рикнула я.

Розвернувшись і ігноруючи біль в зап’ястку, я підняла ногу в чоботі й копнула нахабу між ніг. Той завищав, як порося.

Відчувши, що його хватка ослабла, я вирвала руку і позадкувала, проте врізалась у щось тверде і велике. Піднявши голову, завмерла.

За спиною стояв Денис. Його обличчя палало такою люттю, якої я ніколи ще в нього не бачила. Блакитні очі здавались чорними в невірному світлі прожекторів, а щелепа стискалась так, що я б не здивувалась, якби він розтрощив собі зуби. На міцній шиї чітко виділялись сухожилля, натягнуті, мов струни.

Тим не менш, він обережно посунув мене вбік, перш ніж зробити крок до хлопця. Той то лаявся, то скиглив.

От зараза!

Зрозумівши, що збирається робити Денис, я кинулась напереріз.

– Стій, не треба! – закричала, але він мене ніби й не чув. Штовхнула, але він не відсунувся анітрохи.

– Відійди, Дашо, – глухо промовив він, навіть не дивлячись на мене.

– Ага, щоб ти його побив? – обурилась я.

– Тільки не кажи, що тобі його шкода.

Денис спробував знову відсунути мене вбік, але цього разу я вивернулась, не даючи себе схопити. Блакитні очі палали, але я ніколи не боялась вогню.

– У тебе будуть проблеми, невже ти не розумієш?!

Він зупинився, здивований, і я знову пхнула його, відштовхуючи подалі.

– А тобі що до того? Я думав, ти мене ненавидиш, – нахмурився Денис, відірвавши, нарешті, погляд від хлопця.

– Ненавиджу? – тремтячим голосом повторила я.

Невже він не бачив, як я дивлюсь на нього? Невже не розумів, що нікому іншому я не дозволяла приходити до мене додому, лікувати мої рани, обіймати? Що ні до кого, крім нього, я не відчувала...

Рвано видихнувши, я схопила обличчя Гордієнка обома руками і змусила нахилитись. Впилась поцілунком.

Всі звуки раптом зникли. Напружене тіло вмить розслабилось. Руки Дениса ковзнули на мою талію, притягуючи ближче. Я притислась до нього так тісно, що відчула, як його серце б’ється об моє – сильно, гучно, неконтрольовано.

Зла на нього і на себе, я вкусила Дениса за нижню губу. Загарчавши, він увірвався в мій рот з новою силою. Я дозволила йому підкоряти і завойовувати. Дозволила стати головним. Піддалась.

Денис не сприйняв мою капітуляцію за програш. Здавалось, він зрозумів, що я добровільно віддала йому контроль. Коли гнів вщух, його долоні ковзнули по спині вгору.

Відчувши ніжний дотик, я лише тепер помітила, що тремтіла. Тремтіла від почуттів, що вперше вирвались на волю. Тремтіла, бо боялась їх, але не хотіла, щоб це закінчувалось.