Розділ 59

Денис

Мені пощастило першому. Коли Даша з Мірою ступили на поріг будинку, я мало не проґавив їх, не впізнавши. І якщо Міра вбралася, як одна з представників готів, то Даша...

Ще ніколи я не бачив її такою. І я маю на увазі ніколи.

Окинувши поглядом її фігуру, я ледве встиг схопити Дашу за руку, поки вона не прошмигнула повз мене всередину.

– Привіт, відьмочко.

– Привіт, – буркнула вона, вириваючи долоню і поправляючи волосся, що хвилями вкривало її плечі й спину. Сьогодні воно виглядало менш кучерявим, ніж зазвичай, ніби вона намагалася його випрямити.

– Збираєшся сьогодні когось приворожити? – поцікавився я, киваючи в бік її вбрання.

Схоже, сьогодні мішкуваті джинси і кофти лишилися вдома. У мене перехопило подих, поки я вивчав кожен сантиметр її тіла – починаючи з підборів й обтислих джинсів і закінчуючи вбивчим чорним корсетом і гостроверхим капелюхом. В руках вона тримала куртку.

Даша вдягнула корсет. На вечірку, де кожен міг її побачити.

Поки я розривався між бажанням натягнути їй на голову одне з власних худі або затягнути туди, де її ніхто не побачить, вона вже підхопила Міру під руку і розчинилася в натовпі. Якби не вершечок капелюха, я б її не знайшов.

Хм. А капелюхи, виявляється, дуже зручна річ, якщо дівчина низького зросту.

Краєм ока стежачи за дівчатами, я, тим не менш, продовжив грати роль ввічливого господаря вечірки ще півгодини. Лише коли потік прибуваючих вщух, я дозволив собі розслабитися.

Макса вже давно слід прохолов. Він пішов, щойно прибули Ксюша, Ліза і Лера – всі троє теж у костюмах. Я не став наряджатися, як і Макс, хоча вечірка й була приурочена до Хелловіну. Насправді ж я просто використав її як нагоду заманити Дашу на свою територію і подивитися, як вона буде себе поводити.

Спойлер: неочікувано.

Звісно, вона озиралася на всі боки, щойно ступила на поріг, але здивування швидко пройшло. Вже за кілька хвилин вона поводилася так, ніби вже бувала в заможних маєтках. Чи їй просто все одно?

Відшукавши її на танцмайданчику, я мало не спалахнув. Даша танцювала, старанно намагаючись не впасти з підборів, які явно не звикла носити, в компанії Міри і Лери. Що з ними робила остання, я не став розбиратися. У мене були нагальніші проблеми.

Такі, як погляди оточуючих хлопців.

Всі, хто знаходився в радіусі десяти метрів, звертали увагу на Дашу. На те, як природньо вона рухалася, не намагаючись при цьому когось звабити. Ні, вона просто насолоджувалася вечором, посміхаючись так, що десь всередині мене ніби ввімкнули сонце.

Не витримавши, я підійшов ближче.

– ...Сексі-корсет, кажеш? – здивовано перепитала Даша, оглядаючи себе з голови до ніг.

Мій погляд теж мимоволі опустився туди, де її округлі груди загрожували вистрибнути з тісного вбрання при найменшій нагоді. Голова запаморочилася від нав’язливих думок, поки Лера відповідала:

– Ще й який! Тобі дуже личить.

Цього ще не вистачало.

– Не вкладай їй ідеї в голову, – озвався я.

Всі троє підскочили на місці. Губи Міри скривилися в розуміючій посмішці.

Ця дівчина була занадто розумною.

– Але ж це правда! – не вгамовувалася Лера. Схоже, вона вже встигла перехилити пару чарок, якщо розмовляла так впевнено. Вказавши на Дашу, вона додала: – Ти тільки глянь на неї!

Останнім часом я робив це надто часто.

– Ага, правда, – відмахнувся я, хапаючи Дашу за руку. – Але тобі, схоже, час перепочити, а нам – поговорити.

Стиснувши гарячу долоню міцніше, я потягнув Дашу за собою. Вона мало не спіткнулася на підборах. Озирнувшись, я впевнився, що все гаразд, перш ніж повів її далі повільніше.

– Куди ти мене тягнеш? – напівголосно спитала вона, проте руку не виривала.

Піднявшись на другий поверх, я знайшов один з поки що вільних балконів, що виходив до головної дороги, і зупинився.

– Туди, де ти розкажеш мені усе.