Розділ 54

Даша

– Попкорн або чіпси?

Міра сиділа на моєму ліжку і протягувала мені дві миски, заповнені по вінця. Мами сьогодні знову не було, тому ми могли вдосталь потеревенити і не боятися, що вона почує щось зайве.

Запустивши першу серію нового сезону серіалу, я вмостилася поруч із нею. Щойно я простягнула руку до миски з попкорном, Міра смикнула її ближче до себе. Кілька білих зернинок при цьому висипалися на покривало.

– Рада, що ти вибрала чіпси.

Пирхнувши, я взяла закуску, що залишилася, і відвернулась до ноутбука. Апетиту після всього, що сталося за сьогоднішній день, не було. Зітхнувши, я відставила миску вбік і обійняла замість неї подушку, поклавши на неї підборіддя. Міра скосила на мене очі і прочистила горло.

– То куди ти побігла після свого зіркового виступу перед усім універом?

Підібгавши губи, якийсь час я мовчала, роблячи вигляд, що дивлюся серіал, але, зрештою, таки розповіла, що почула від Дениса і Яни. Коли я закінчила, Міра нахмурилася.

– Я знала, що Гордієнко ще той козел.

– Чи не ти постійно переконувала мене, що я йому подобаюсь? – пробурмотіла я, не зводячи очей з екрану, що світився в темряві.

Ми, мабуть, були єдиними, хто не поїхав на гучне святкування до Дениса. Про його величезний будинок і розваги серед студентів ходили легенди. Коли він відмінив усі вечірки до закінчення футбольного турніру, багато хто з нетерпінням чекав на їх повернення.

Крім мене. Ніколи туди не поїду.

– Поправка, – засунувши жменю попкорну до рота, промовила Міра. – Я казала, що ви одне одному подобаєтеся.

– Як бачиш, ти помилилася.

Вона закотила очі, але промовчала.

Більше про Дениса ми не говорили. Проте, щойно почалася друга серія, мій телефон раптом блимнув від нового повідомлення. Відклавши подушку вбік, я потягнулась до нього і завмерла. На екрані світилося ім’я, яке я не хотіла більше бачити ніколи в житті.

– Хто там? – спитала Міра, не відриваючись від серіалу.

– Гордієнко.  

Брови подруги поповзли вгору. Я тим часом, недовірливо примружившись, відкрила месенджер.

Денис: Вечірка в самому розпалі, а тебе немає. Думав, ти не пропускаєш веселощі.

Це він так питає, чому я не приїхала?

Пирхнувши, я заблокувала екран і кинула телефон на ліжко поруч із собою. Міра не стала питати, що він написав – лише лукаво всміхнулась, перш ніж повернутись до перегляду. Проте не пройшло й п’яти хвилин, як звук повідомлення повторився. Я не втрималася і знову зазирнула в месенджер.

Денис: Ти знову мене ігноруєш? Хіба так поводяться після другого поцілунку?

Він знущається?

Коли я нічого не відповіла і цього разу, він продовжив завалювати мене повідомленнями. За пару годин Міра, попрощавшись, пішла додому, а я так і продовжувала читати монолог Гордієнка.

Денис: Серйозно, приїжджай.

Денис: Хочеш, я викличу тобі таксі?

Денис: Або сам приїду за тобою? На вечірках у себе вдома я ніколи не п’ю, тому можеш не хвилюватися за мої водійські навички.

Денис: Я ж бачу, що ти все читаєш (підморгуючий смайлик).

Роздратовано зітхнувши, я застукала пальцями по клавіатурі.

Даша: Хіба тобі немає чим більше зайнятися? Схоже, твої вечірки не такі вже й веселі, як про них розказують.

Денис: Ауч. Перевір сама, перш ніж судити.

Похитавши головою, я вирішила не відповідати. Боялася, що він зрозуміє, що я його ревную – адже та Яна, напевно, крутилася десь поруч із ним, поки він продовжував мені писати впродовж всього вечора.

Денис: Трохи драми тут, трохи бійки там. Звичне діло на вечірках. Але сьогодні дійсно чогось не вистачає. Може, тебе?

Денис: Якщо ти не приїдеш, я приїду до тебе сам.

Денис: Хоча б відповідай, щоб я знав, що з тобою все гаразд.

Останнє повідомлення прийшло вже близько дванадцятої, коли я вкладалася спати.

Денис: Не кажи потім, що я не попереджав.

Закотивши очі, я засунула телефон під подушку і постаралась викинути хлопця з голови. Але тепер, залишившись наодинці, його слова прокручувались у голові знову і знову.