Розділ 32

Денис

Замість того, щоб, як джентльмен, відпустити дівчину і повернути дистанцію, я мимоволі стиснув її талію сильніше. З м’яких губ зірвався різкий видих. Короткі нігті впились у мою шкіру крізь футболку.

Мені було все одно, що ми стояли посеред заповненого ролердрому. Все одно, що на нас дивились. Нічого не мало значення, поки Даша стояла так близько.

Наші обличчя розділяли всього двадцять чи тридцять сантиметрів. Зненацька вони здались такими неправильними, що моя голова мимоволі опустилась нижче. Від Даші пахло колою, яку вона пила за вечерею, і чимось іще невловимим – самою Дашею. Від цього аромату всі думки вилетіли з голови, залишаючи лише гостру потребу схилитись іще ближче.

Вона не пручалась. Не виривалась. Не кричала, як робила це зазвичай, якщо їй щось не подобалось.

Ні.

Даша стояла, притягуючи мене за плечі ще ближче, і ніби сама не розуміла, що робить. Вона не знала, що робить зі мною – я бачив це в її невинно розкритих очах. В них ховались сором’язливість, здивування і не менше бажання, ніж у моїх.

– Спитай, – попросив я. – Я відповім.

Я дам їй шанс все прояснити або зупинитись.

Даша здивовано підняла брови, спантеличена моїм проханням, а потім ледь помітно похитала головою.

– Спитаю завтра, – прошепотіла вона мені практично в губи.

Вона не відсторонилась. Не зупинилась. Дозволила?..

Втративши залишки контролю, я торкнувся її губ своїми. Більш за все на світі хотів спробувати їх на смак. Хотів перевірити, чи такі вони м’які, якими здавались.

Я помилився. Вони виявились ще кращими.

Даша потягнулася назустріч. Проте щойно вона перемістила вагу, одна її нога  на ролику поїхала вперед. Я потягнув дівчину на себе, щоб вона не впала знову. Не розриваючи поцілунок, я притримував її однією рукою за спину, а другу перемістив на потилицю, закопавшись пальцями у густе сплутане волосся. Так, як мріяв уже кілька тижнів.

До цього поцілунку я ще міг запевняти сам себе, що мені все одно. Та не тепер.

Провівши губами по її губах, я відчув, як руки Даші обвили мою шию. Жар плавив нутрощі, і я ледве змушував себе не вивчати ніжні вигини. Від зусиль стриматись хватка на спині й волоссі посилилась, але Даша, схоже, лише більше розпалювалась. Тож, коли вона розкрила губи, я поглибив поцілунок.

Захоплений гострими відчуттями, я не одразу помітив, як тіло в моїх руках напружилось. Ще мить воно притискалось до мене, а потім різко відсторонилось. Так неочікувано, що я спершу потягнувся слідом, думаючи, що Даша втратила рівновагу.

Поки мені в щелепу не прилетів кулак.

Голова смикнулася набік, і я ледь втримався на ногах від несподіванки. Перед внутрішнім зором закружляли зірочки.

Коли мерехтіння в очах пройшло, Даша вже опустила руку. Дивилась на мене не менш шоковано, ніж я – на неї.

– А це за що? – поцікавився я, перевіряючи, чи не зламала вона мені щелепу. – Удар, звісно, хороший, але що я зробив цього разу?

Даша виглядала так, ніби втратила орієнтацію в просторі. Вона спантеличено від’їхала на роликах трохи назад. І ще трохи. Лише встановивши між нами відстань в три метри, спитала:

– Навіщо ти мене поцілував?

– Ти ж сама цього хотіла! – обурився я.

Вона відступила ще на крок, а її щоки залилися червоним кольором.

– Я...

Он воно що... Губи самі собою розпливлись у посмішці.

– Невже ти ніколи раніше не цілувалась?

Її очі стали розміром з блюдця, і я мало не розсміявся.

– Неправда!

Різко розвернувшись, вона кинулась геть.

Потерши наостанок щелепу і провівши пальцями по губах, я хмикнув. Відчуття, що я став першим хлопцем, якому ця норовлива дикунка подарувала поцілунок, неймовірно тішила.

Знову помітивши зацікавлені погляди оточуючих хлопців, я поспішив за Дашею. Озирнувшись і помітивши мене, вона скрикнула і кинулась навтьоки, а я прискорився, наскільки міг.

Вона ще не знала, що якщо вона – вогонь, то я – бензин, який вона підпалювала.