Бонус

Ітон

– Ітоне, я так не можу. Мені весь час здається, що Остер за нами спостерігає, – вкотре відшиває мене Верона, коли я намагаюся її приголубити вночі.

У відповідь я тільки скрегочу зубами. Я-то знаю, що моїй дружині не здається! Остер справді уважно за нами «стежить». Ця скотина ніяк не може примиритися з тим, що Верона тепер моя! Але ж у нього є Арта. До того ж у них із Вероною вже давно немає стосунків. Але драконячий інстинкт власника перебиває все.

«Верона мати моїх дітей і член моєї зграї…» – тут же проявляється в моїй голові наставник.

«Верона моя дружина та Істинна Пара!» – гарчу у відповідь.

«Одне іншого не виключає…» – знову зітхає Остер.

«Ти тому наполіг, щоб ми канікули провели у твоєму маєтку?»

«Ну, погодься, тут гарно і знов-таки, драконята. Можеш скільки завгодно їх вивчати!»

«І експериментувати…»

«І експериментувати… е-е-е. Ніяких експериментів із моїми дітьми! Якщо тобі дорогий твій хвіст! І я не тільки про лускатий», – посміюється Остер, а я закочую очі. На канікулах наставник собі занадто багато став дозволяти. Ці його вульгарні натяки та жарти мене вже дістали. Тим паче коли я нічим таким і не можу зайнятися! Через його практично постійну присутність у моїй голові й майже в ліжку.

– Ітоне! – кличе мене Верона.

– Мм?

– Я втретє тебе питаю, може, на кілька днів злітаємо до столиці?

«І не мрій!» – тут же втручається наставник.

– А, що? – здається, я втратив нитку розмови з дружиною.

– Ти знову з Остером базікаєш? – цікавиться вона.

– Він мій наставник… – зітхаю у відповідь.

– І в ліжку теж? – ображено надуває губки молода дружина, та я її чудово розумію.

«Остере, згинь!»

«Будь ласка…»

«??»

«Ти забув сказати “будь ласка”» – посміхається наставник.

«Добре, згинь, будь ласка, з моєї голови!».

«І?»

«Що “і”?»

«І що ти будеш робити?»?

«А то ти не знаєш!»

«А ти – знаєш? Молокососе!!!» – ірже Остер.

«Ну, Остере, будь ласка, – вже скиглю я, – в тебе совість є??»

«Совість? Ти серйозно? Яка совість може бути в члена правлячої династії? Це недозволена розкіш… Ти справді нічого ще про життя не знаєш. Завтра займуся твоїм навчанням…»

«О, ні…»

«О, так! Верона мені ще подякує».

Сьогоднішня ніч, як і всі попередні, закінчилася звичайними обіймашками з дружиною. Я прекрасно розумію, що довго так тривати не може! Я дорослий молодий чоловік з певними та аж ніяк не платонічними потребами, і кожна ніч поруч із моєю молодою, красивою, та й що гріха таїти, бажаною жінкою, перетворюється на тортури! Через постійну присутність наставника в моїй голові.

Щодня я благаю Богів знайти Остеру якусь термінову справу в столиці. І вони мене, нарешті, почули!

От тільки…

– Ітоне! Ми негайно вилітаємо до столиці! – повідомляє мені наставник, прочитавши лист від Імператора Саттона, переданий йому посланцем.

– Некрилаті Боги! А я-то тобі навіщо там потрібен?

– Мені вирішувати, де й коли ти потрібен, – гарчить Остер. – Збирайся!

– Добре, – несподівано для себе погоджуюся я. – Вилітай, я тебе наздожену.

– Ти летиш разом зі мною!

– А сенс? Плестися поруч і витратити пів дня на шлях, який я можу подолати за п’ятнадцять хвилин?

У відповідь наставник лише скрипить зубами. Йому ніколи не подобалося, що я літаю набагато швидше. Остера дратує все, що хтось робить краще за нього! Імператорський братик у чомусь не ідеальний! І це його бісить.

– Остере, Ітон має рацію, йому немає сенсу вилітати разом із тобою, він наздожене тебе вже на підльоті до столиці, – заступається за мене Арта. І в мене немає слів, щоб висловити їй свою вдячність! Так і хочеться її обійняти й розцілувати!

- Е! Дикий суїціїдальнику! Тримайся від моєї дружини якомога далі!

– Із чого раптом? Ти ж мене до моєї не підпускаєш?! – визвіряюся я та частково обертаюся. Остер теж миттєво вкривається лускою.

– Остере, тобі час вилітати, – намагається його напоумити Арта. – Імператор не любить чекати, сам знаєш.

– А ви тут, поки мене не буде, у ліжечку борсатися збираєтеся???

Арта дає Остеру дзвінкого ляпаса, а я закочую очі.

– Так, збираюся! Валятися в ліжку! – шиплю я.

Остер гарчить і наступає на мене.

– Зі своєю законною дружиною! Між іншим, – швидесенько додаю, поки Остер не перекусив мене пополам, як лісного оленя. 

До Остера поступово починає доходити сенс моїх слів, і він заспокоюється.

– Зустрінемося перед столицею. Не здумай влітати один до палацу! Ти навіть приземлитися не встигнеш, як тебе на шматочки порубають. Підеш на корм малькам іссіміора. І тут дивись, не зганьбися. Верона гаряча штучка. – Остер підморгує, і я намагаюся кинутися  на нього з кулаками, але Арта притримує мене, а наставник обертається і відлітає. І тільки в голові звучить його голос:

«Рекомендую почати в драконячій іпостасі. Твій звір здогадається що робити. А ти поки поспостерігай, повчися!»

Як же я його зараз ненавиджу! Але в дечому він має рацію. Адже я ще ніколи не був із дівчиною…

Так, я впевнений, мій звір точно зробить усе правильно! Ось тільки що скаже на це Верона???

«Милий, я вже чекаю на тебе біля озера!» – миттєво руйнує мої сумніви дружина.

 Не хочу витрачати жодної секунди дорогоцінного часу, тож обертаюся і злітаю в небо, та за пару помахів крил опиняюся біля озера на дальньому краю маєтку Остера. Де моя красуня дружина вже чекає на мене. Яскраво червона дракониця з білим гребенем, підпалюючи мене, хлюпається в теплих водах озера. Досить глибокого, щоб два дракони могли в нього пірнути.

«Між іншим, це я розпорядився його поглибити!» – тут же коментує Остер, який ще недалеко відлетів, а я стогну.

«Ну, будь ласка! Згинь із моєї голови хоч на годину!»

«Усього на годину?? Хм… Ти мене розчарував. Я навіть не хочу це коментувати!»