Розділ 20

Арта

Я вкотре починаю серйозно замислюватися над тим, щоб знову перевестися в іншу Академію. Але чи має це сенс? Підозрюю, що Остер знову піде за мною. Можливо, мені краще повернутися до Столичної? Остер в опалі й навряд чи йому дозволено жити в столиці. Тож це варіант. Ось тільки я пішла звідти зі скандалом і повертатися назад, з вибаченнями, мені не хочеться. Крім того, є ще дещо, точніше дехто, хто зупиняє мене. Ітон… здається, я починаю до нього прив’язуватись. Може, у нас щось вийде? Тим більше ставши дружиною Ітона, я не тільки позбавлюся домагань Остера, але й можу назавжди позбутися його, полетівши з Ітоном у Дикі Землі.

Полетівши? Я вперше подумала про те, щоби почати обертатися. Зараз, коли мої батьки не лякають мене страшилками про жахливі наслідки обороту, я все частіше й частіше замислююся про те, щоби познайомитися нарешті зі своєю драконицею! Цікаво, яка вона? Я ніколи не бачила батьків у драконячій іпостасі й навіть не уявляю, якого забарвлення може бути моя дракониця. Мені стає все цікавіше, і я навіть уже ночами уві сні бачу, як я обертаюся, і ми злітаємо в повітря.

Сьогодні я зважилася поговорити з Ітоном. Слава Богам, Остер знову відпускає його на заняття одного.

– Привіт, Ітоне!

– Арто, я радий тебе бачити! – відповідає хлопець, озираючись на всі боки. Напевно, перевіряє, чи немає поблизу наставника.

– Остера тут немає… – поспішаю його заспокоїти.

– Тільки тому ти заговорила зі мною? Переживаєш за нього? Остер відсипається в нашій резиденції, наставник не любитель ранніх підйомів.

– Так, я знаю, – відповідаю не замислюючись про те, як це виглядає, але побачивши блискучі вертикальні зіниці в очах Ітона, прикушую язичок. – Я… це зовсім не те що ти подумав, ми ніколи не були разом.

Бачу, як Ітон полегшено видихає та мій настрій покращується. Зважаючи на все, я дійсно йому не байдужа, а значить у нас є шанс…

– Але у вас із ним явно не просто дружні стосунки.

– Точніше зовсім не дружні, – наважуюсь і зізнаюся Ітону, промовчивши, само собою, про нашу Істинність. – Він залицявся до мене в столиці, але ми розлучилися.

– Чому?

– Остер – складна особистість, ти, мабуть, це вже помітив. Крім того, він владний, жорстокий та жахливий власник.

– Він був грубий із тобою? – миттєво спалахує Ітон і частково обертається.

– Не фізично, ні! – злякано відповідаю я. Якщо Ітон намагатиметься з’ясувати стосунки з Остером, навряд чи він після цього виживе. Не дивлячись на опалу, Остер залишається членом імператорської сім’ї, а значить побити й навіть убити будь-кого, йому нічого не варто й зійде з рук.

Ітон скрипить зубами, але швидко заспокоюється.

– Але я не про це хотіла поговорити з тобою. Розкажи мені про свого дракона? Як це – обертатись і відчувати в собі іншу особистість, звірину сутність?

Ітон

Коли Арта сказала, що Остер може бути жорстоким, мій дракон миттєво зреагував, загарчавши та спробувавши вибратися назовні. Арта помітила це і спробувала мене заспокоїти, ось тільки я не дуже їй і повірив. Я чудово знаю, яким може бути насправді мій наставник. І чесно кажучи, трохи його побоююсь. У моменти агресії він не керований. Безкарність члена імператорської сім’ї дається взнаки.

Помітивши мою реакцію, Арта одразу ж переводить розмову на нейтральну тему, заговоривши про оборот і нашу другу іпостась. Минулого разу вона говорила, що боїться обертатися, і не хоче про це розмовляти, а зараз знову порушила цю тему. Сама.

Чи означає це, що дівчина всерйоз задумалася про оборот? Я вважаю, що вона багато втрачає, не використовуючи своєї другої сутності. Насамперед це можливість регенерувати та продовжити своє життя. Як лікар я можу досить докладно описати їй, чого вона позбавляє себе. А якщо вже говорити про можливість літати, про відчуття мощі та сили дракона, тут взагалі можна годинами міркувати, і я навіть не знаю, із чого починати!

Тому розпочинаю, як мені здається, з головного:

– Наша друга іпостась – це не інша особа. Це просто інша форма існування. Сильніша, витриваліша, але й більш чуйна. У формі дракона світ має інший вигляд: запахи, звуки, кольори – усе відчувається по-іншому. Звуки – голосніші, запахи – сильніші, кольори – набагато яскравіші. Це щастя, що ми можемо сприймати світ таким. Повертаючись у людську іпостась, відчуваєш, начебто звалився з небес на землю і не тільки буквально, приземляючись після польоту, а й усе світовідчуття блякне. Позбавляти можливості обертатися – це одне з покарань і сприймається дуже болісно. Наче тобі на голову одягли мішок. А ще в нас є найцінніше – крила… без них почуваєшся неповноцінним.

Арта уважно мене слухає, І мені здається в її очах загорівся вогник.

– Ти хочеш спробувати обернутися? – питаю дівчину.

– Мабуть, так. Але я не знаю як це зробити.

– Ти ж не п’єш сон-траву, що блокує оборот?

– Ні, у цьому немає потреби, мій звір ніколи не намагався вибратися назовні.

– Тоді особливих проблем не повинно бути, у крайньому разі можна застосувати засіб для примусового обороту.