Розділ 15

Остер

Сьогодні я вирішив відвідати Рагана та його родину. Минулого разу, побачивши драконят, я від несподіванки втратив мову. Але мене зацікавили діти. Я ще ніколи не спілкувався так близько з маленькими драконами! Мене тягне до них, як магнітом.

Але це просто цікавість – заспокоюю себе.

Приземляюся перед будинком Рагана ще засвітло. Дорогою спіймав великого кабанчика, тож я не з порожніми лапами в гості завалився. Я не знаю, що можна було б принести малюкам, але думаю, що свіже м’ясо їх у будь-якому разі порадує.

– Остере! Скучив уже? – дивується Раган, і я не знаю, що відповісти.

– Да так, повз пролітав, вирішив заглянути. Зв’язався з Вістером щодо дітей?

– Так. Усе не так просто виявляється… – Раган якось підозріло дивиться на мене, але я не наважуюсь зчитувати його думки. Ми з другом давно домовилися, що я не робитиму цього без його дозволу. І я завжди намагаюся дотримуватися цього договору в спілкуванні з друзями. Не так у мене їх і багато залишилося.

У цей момент малюки вилітають із дому й починають кружляти навколо мене, махаючи своїми ще прозорими крильцями.

– О! Вони вже літають! – захоплююсь я, відчувши незнайоме раніше мені почуття ніжності до цих малюків.

І в цей момент двоє підкидьків (я їх відразу впізнав) приземляються біля мене й намагаються забратися на руки. Третій, рідний син Рагана та Зуари, поліз на руки до батька й щось жваво йому запищав.

– Як малюків звати? – запитую дружину друга.

– Той що в Рагана – Каєн, а твої – Кріт і Кас, – зовсім не замислюючись про те, як це звучить, відповідає мені Зуара. А я в цей момент дивлюся на зненацька зблідлого друга.

– Рагане… – дивлюсь запитливо на друга, починаючи здогадуватися.

«Вона не знає. Відлетимо убік, поговорити треба», – відповідає він.

Мені не хочеться розлучатися з малечею. Я, здається, уже підозрюю про що піде розмова… Але Раган підходить до мене і драконята довірливо підіймаються йому на руки, а я відчуваю всередині якусь порожнечу й тугу, що раптом наринула. Будь я проклятий, але ці малюки – члени моєї зграї!

Відходжу вбік, обертаюся та злітаю. Раган передає драконят дружині та злітає слідом за мною. Ми відлітаємо досить далеко від дому, перш ніж Раган йде на посадку.

Приземлившись, одразу набираю людської форми, а от Раган не поспішає…

– Рагане, мені здається, чи ти налаштований рішуче? Може, спочатку поговоримо? – Я не намагаюся впливати на друга, поки ще друга, ментально. Але я здогадуюсь, про що він зараз думає.

Раган явно знехотя обертається і підходить до мене.

– Це мої діти, Остере. І я їх нікому не віддам!

– Я так розумію, ти з’ясував, хто їхні батьки?

– Ти й сам уже зрозумів!

– Верона їхня мати? – здогадуюсь я, згадуючи з ким у мене були близькі стосунки в потрібний період.

– Так. Вона їхня мати. І що ти збираєшся робити? – з викликом запитує мене.

– Ти сам сказав, це твої діти, – скриплю зубами у відповідь. – Я не буду на них претендувати.

– Ти знаєш, Остере, що твій дракон ніколи не відмовиться від них!

– Що ти пропонуєш, Рагане?? Я – ізгой і в найближчому майбутньому нічого не зміниться. Вимогу брата я виконувати не збираюся, а моя Істинна ненавидить мене і все, що пов’язане з драконами. Я в глухому куті, Рагане…

– Верона невипадково підкинула яйця нам із Зуарою, я впевнений у цьому. Мені здається, вона не готова була остаточно відмовитися від дітей і будь-якої миті може вимагати повернути їх їй. Але ти повинен знати, якщо хтось спробує в нас їх забрати, ми із Зуарою захищатимемо своїх малюків!

– І ти знаєш, до чого це призведе з огляду на зв’язки її батька.

– Ми із Зуарою вирішили, що змінимо імена та полетимо якомога далі звідси.

– І заберете моїх дітей? – гарчу я і частково трансформуюсь.

– Нам доведеться це зробити! Інакше ти їх теж втратиш!

Друг має рацію, якщо Верона розповість батькові про дітей від брата Імператора з Роду Ментальних Драконів, її батько – суддя Т`Ріон зробить усе, щоб використати це у своїх інтересах.

– Але в одному ти маєш рацію, – продовжую, – тут вам залишатися не можна. Але зникнути з моїми синами я не можу вам дозволити!

Раган обертається і клацаючи щелепами, наближається до мене.

– Заспокойся, Рагане! Я не ворог тобі! Нам треба разом вирішити, як упоратися з проблемою! - намагаюся заспокоїти старого друга, так і стоячи у людської іпостасі перед величезним червоним драконом із Роду Кровавих.  

Не одразу, але друг повертається до людської подоби, все ще не підходячи до мене близько. Мені не подобається його настрій, але я можу це зрозуміти! Сам зараз готовий розірвати будь-кого, хто спробує забрати в мене дітей! 

О, Боги! Нарешті оговтуюся я. В мене два сини! Тільки зараз починаю повністю усвідомлювати це!

– Рагане, заспокойся. Пропоную такий варіант: я визнаю дітей та записую їх на себе.