Розділ 14

Арта

Сьогодні Ітон на заняття прийшов не один, а з наставником! Для мене це було серйозне випробування. Зате ніхто не наважився перешіптуватися за спиною Ітона. Тож, само собою, думки всіх студентів, та й викладачів теж, у присутності Остера зайняті лише навчальним процесом.

І на сніданок, і на обід сьогодні вони також ходять разом, добре, що хоч за ручки не тримаються. 

Вранці я не підходила до Ітона, тільки ввічливо привіталася, проходячи повз. Але на обіді ми майже зіткнулися у дверях їдальні. Привітно усміхнувшись хлопцю, я привіталася з молодшим братом Імператора, дотримуючись усіх правил етикету. Містер Гроумель може пишатися мною! Ось тільки в Остера це викликало виразно чутний зубовний скрегіт.

Ітон дивно подивився на мене, але нічого не сказав. Мені подобається цей хлопець. Цілком можливо, якби тут не було Остера, ми з Ітоном могли б не тільки потоваришувати, можливо, між нами могло б виникнути й щось більше. Але Остер мені ніколи не дозволить зав’язати відносини не з ким.

– Стривай, Арто, – раптом зупиняє мене Ітон і потім звертається до Остера, – йди, я тебе наздожену.

– Що ти хотів, Ітоне, я поспішаю, – недбало відповідаю йому, побачивши, як майнули в очах Остера вертикальні зіниці.

– Ти не позичиш мені вчорашні конспекти? Я швиденько перепишу та ввечері поверну.

– Так, звичайно, – дістаю конспекти та віддаю Ітону. – Повернеш завтра на заняттях.

Я не хочу зайвий раз провокувати Остера, а візит Ітона до мене ввечері, він, напевно, не залишить без уваги.

– Дякую! Завтра поверну в цілості та схоронності.

– Так, побережи! – посміхаюся і відразу набираю серйозного вигляду, почувши в черговий раз скрегіт зубів Остера.

Як же мене вже дістала його постійна присутність поряд! Через його переслідування я не можу собі дозволити стосунків ні з ким!

Усі мої спроби потоваришувати з хлопцями закінчуються завжди плачевно. Згадую останнього свого «залицяльника»… Це був Лінс із Роду Сталевих. Гарний хлопець із достойної сім’ї. Він міг би й моїм батькам сподобатися. Колись вони з Остером навіть були друзями… Може тому він протримався найдовше? Треба віддати належне Лінсу, він чинив Остеру гідний опір. Якоїсь миті я навіть подумала, що Остер, нарешті, відступиться. Але я недооцінила його впертості.

Випадково ставши свідком їхньої розмови, я остаточно усвідомила, наскільки встряла.

«Лінсе, ти б відвалив від Арти… По-хорошому…"

«А якщо не відвалю, буде по-поганому?»

«Нічого не буде, Лінсе. Ні в тебе, ні у твоїй родині. Нічого. Більше. Не буде. Ні власності, ні майбутнього, ні життя. Я дам тобі час подумати, усвідомити та прийняти це».

«Ти хворий, Остере!»

«Не сперечаюся. Моя хвороба називається “Арта”. Вона невиліковна. Я пробував, чесно. Отже, зроби подарунок своїй сім’ї – збережи їм і собі життя».

Сперечатись із братом Імператора ніхто не ризикує, от і Лінс не став. Так випарувався черговий мій залицяльник…

А я поїхала зі столиці й перевелася спочатку до Південної, а потім, з тієї ж причини, і до Імперської Академії, сподіваючись позбутися настирливої ​​уваги брата Імператора. Ось тільки Остер обидва рази відправився за мною.

Остер

Я не знаю, навіщо себе мучу, перебуваючи цілий день в одному приміщенні зі своєю Парою, яка не тільки не бажає ініціалізувати нашу Істинність, але й ненавидить мене та Істинність як факт. До того ж нехтуючи усім, що пов'язано с драконячій сутністю, Арта зневажає усіх драконів і свого в тому числі. Якби вона хоч раз обернулася! Її дракониця не змогла б довго чинити опір нашому тяжінню! І весь цей кошмар, що триває вже більше ніж три роки, нарешті закінчився б. Іноді я подумую про те, щоб забрати Арту у свій будинок у Долині Гарячих Вод, змусити дівчину прийняти зілля для примусового обороту, а потім тримати її біля себе, поки вона не перестане чинити опір нашому тяжінню. Але хоча багато хто, й Арта в тому числі вважають мене аморальним негідником, я ще не готовий на такі крайні заходи. Я все ще сподіваюся, що Арта покохає мене, такого, як я є. Опального брата Імператора. Бо якщо я ініціалізую нашу Істинність без її згоди, вона мені цього ніколи не пробачить.

Тому щоразу я зриваюся з місця і вирушаю за нею. Поки що мене рятує лише те, що вона не хоче жити в столиці. Але якщо Арта зрозуміє, що мені туди дорого замовлена, що мені тоді робити? Одружитися з Ельвірою, як того вимагає брат, тільки для того, щоби бути хоч трохи ближче до моєї коханої? Позбавивши себе можливості колись возз’єднатися з нею?

Ітон

Остер, як і обіцяв, сьогодні подався на заняття разом зі мною. Дякую Богині Гір, цього разу він не став дошкуляти викладачам, а провів весь день у частковому обороті, займаючись своїм манікюром.

Не можу сказати, що його вигляд діяв заспокійливо, але перешіптуватися ніхто не наважився.

Після обіду, попросивши в Арти конспекти за вчорашній день, я подався до нашої резиденції, займатися.

– Мене сьогодні не буде. Вечерю на мене можеш не брати. Але пиріжки прихопи, про всяк випадок, – віддає розпорядження наставник, добре поставленим командним голосом. Як же мене дратує цей його імперський гонор!

Само собою, Остер «почув» мої думки, але нічого не сказав, тільки підняв брову і скривив гримасу на кшталт: «ти занадто багато собі дозволяєш, юначе» і мовчки пішов. Цікаво, куди він вирушив?

«Не твоє діло! Й так, ти занадто багато собі дозволяєш, молокососе!»

Після закінчення академії, я втечу далеко в гори та проведу там тиждень. Ні, місяць! У повній тиші та без ментального вторгнення.

«Мрій. Це корисно. Тільки не надто захоплюйся!»

Зітхаю, повертаючись до конспектів. Так, хвіст дракона складається зі ста двадцяти основних хребців та…

«Чую» скрегіт зубів і стогін наставника, та в моїй голові настає цілковита тиша. Ага! Так от, виявляється, як можна з ним боротися!