Розділ 9

Остер

Повертаюся від брата в огидному настрої, але дорогою залітаю до старого друга. Колись ми з Раганом разом багато чого наробили. У результаті тепер нам обом закрито доступ до столиці. І якщо я ще намагаюся переконати Саттона, то Раган, схоже, упокорився з таким станом справ. Попри те, що минулого мого візиту старий друг прийняв мене не дуже ввічливо – довелося пів ночі регенерувати й полетіти, так і не поговоривши, я вирішив усе ж таки відвідати його.

Приземляюся перед будинком Рагана, і на мене накидається зграйка драконят! Малята з риком намагаються вчепитися в мене щелепами, і я про всяк випадок підіймаю крила, щоб захистити перетинки, сподіваючись, що малі ще не вміють літати!

«Тобі пощастило, Остере, – чую у своїй голові голос Рагана. – Вони нещодавно вилупилися, та їх крила ще не зміцніли».

«Це твої? Мені можна обернутися чи вони мене на шматочки розірвуть?

«Чекай, зараз дружина їх закриє».

Не тільки я почув дзвін мисок і звук м’яса, що шльопається в них. Малята, смішно перевалюючись із боку на бік, з ричанням біжать у будинок, на годівлю, і я, нарешті, можу обернутися. Дрібні зубки маленьких дракончат не завдали мені особливої ​​шкоди, тому регенерувати  нема потреби.

– То це все твої? – цікавлюся я, нарахувавши трьох малюків.

– Ні, мій тільки один, решта – підкидьки.

– Це як? – дивуюсь я. Ніколи не чув, щоб дракониці відмовлялися від своїх дітей!

– Ти ж знаєш про модну зараз серед молоді тенденцію повної відмови від обороту?

– Так, навіть в Академії такі трапляються, але Рік, як на мене, надто лояльно до них ставиться.

– А ще серед молоді зараз у тренді вільні стосунки… – продовжує Раган. – Ось тільки ці відносини часто мають наслідки. У вигляді незапланованого потомства. Але прихильники відмови від обороту не вважають дракончат, що вилупилися з яйця, повноцінними дітьми. І знайшли спосіб позбавлятися небажаного потомства, відкладаючи яйце за першої ж нагоди й забуваючи про нього. Деякі роблять порядніше – підкидаючи свої яйця сімейним парам, які вже мають драконят. А знести яйце й підкинути його самці, що висиджує своє потомство, вважається в них чи не вищим пілотажем.

– Але щоб відкласти яйце, однаково треба прийняти драконячу форму!

– Так, вони обертаються, єдиний раз у своєму житті й не приховуючи огиди до своєї драконячої іпостасі. Відкладають яйце та підкидають його, заздалегідь з’ясувавши, куди це можна зробити. Ось так у нас із Зуарою замість одного виявилося троє малюків!

– А якщо їхня мати одумається і захоче забрати своїх дітей?

У відповідь на обличчі Рагана виступають лусочки.

– Вони наші! Й оформлені як мої діти! Я не віддам їх! До того ж… – Раган повертається повністю в людський вигляд. – Ми збираємося полетіти звідси якомога далі, тож нас не знайдуть. Можливо, й імена змінимо для надійності!

Я шокований таким поворотом.

– А залишитися тут не варіант?

– Ти сам сказав, що їхні батьки можуть схаменутися і спробувати повернути малюків. Я не можу так ризикувати. Ми із Зуарою їх вигріли й тепер не віддамо нікому.

– Ти оформив їх як своїх?

– Так!

– Але, після першого дорослого линяння є велика ймовірність того, що по лусці можна буде визначити, до якого роду вони належать. Й у вас із Зуарою можуть виникнути проблеми. Важко буде довести, що ви не вкрали яйця. Мені здається, має сенс переоформити дітей, як підкидьків. Тоді їхні біологічні батьки втратять на них права, якщо не було заяв про зникнення яєць.

– Ти маєш рацію, Остере! Я про це не подумав.

– Я напишу листа начальнику Департаменту захисту дитинчат. Він допоможе правильно оформити.

– Департамент захисту дитинчат? Уперше про таке чую! – дивується Раган.

– Це нещодавно створена структура. Ти сам казав, що послідовники руху за відмову від обороту вважають дракончат тваринами та вимагають відповідного поводження з ними. Тому довелося створити механізм захисту малюків, що вилупилися з яєць.

– Дякую, Остере! Ти не уявляєш, як для мене це важливо! Ці діти…. Вони тепер мої… розумієш?

– Розумію…

– Ні, тобі не зрозуміти, поки не обзаведешся своїми нащадками, – з упевненістю каже Раган, а я тільки подумки скриплю зубами у відповідь.

Не хочу розвивати цю тему, до того ж мені настав час повертатися до Академії, я і так надовго залишив Ітона без нагляду. А чуття мені підказує, що він багато чого може встигнути наробити.

Пишу листа моєму хорошому знайомому – Вістеру, з проханням посприяти моєму другу в розв’язанні проблеми з правильним оформленням його підкидьків. Відмовляюся від запропонованої вечері та прощаюся з другом та його дружиною.

Переліт до Академії проходить без пригод, мені, навіть, попався дорогою дуже смачний кабанчик і вже під ранок я опинився у своїй кімнаті.

Вранці Ітон щось дзижчав про себе, але в цілому все було тихо і спокійно, і я проспав до обіду. Прокинувшись, відразу вирушаю в їдальню, де на мене валиться лавина «думок» студентів, але я виловлюю тільки однокурсників Ітона. Арта та Ітон!! Сьогодні вони є основною темою всіх розмов!