Розділ 34. Розмова з Каррашею

- Сайлене, з тобою все добре? Що тут сталося? – схвильовано спитав Норман, підбігаючи до боґла.

- Все вже добре, - промовив Сайлен. – Я отримав неприємний, м’яко кажучи, подаруночок від неґуса Ерліса. Я розгорнув пакунок і побачив дзеркало. Як зробив би кожен з нас - рефлекторно заглянув у нього. І це була моя величезна помилка. Почалося миттєве перетворення. Он воно, - вказав Сайлен на уламки дзеркала, які валялися на підлозі.

Норман обережно підійшов до залишків дзеркала і змахнув рукою. Вони почали шипіти й плавитися, поширюючи навколо дим і сморід. Скоро на підлозі лишилися лише чорні плями, які нагадували про цей небезпечний предмет.

- Дуже потужний артефакт, - стурбовано сказав Норман, – Дзеркало істини. Викликає миттєве перетворення істот в їхню істинну форму. Як правило, нелюди беруть його із собою на поле бою, щоб у критичній ситуації використати й захистити себе. Але ж тобі не можна такого робити! Твій стан ще нестабільний, істинна форма не сформована до кінця! Для тебе – це смерть!

- Мабуть, неґус знав про це, - гірко промовив Сайлен. – Але пред’явити йому які-небудь звинувачення я не зможу. Це порушить і так хиткий мир, який склався між нашими державами. Та нехай, все закінчилося порівняно добре.

- Як же ти вижив? Миттєве перетворення для тебе зараз рівнозначне смерті! – вигукнув Норман.

- Ванда говорила зі мною, - відповів Сайлен. – Їй вдалося заспокоїти мене.

Норман здивовано глянув на мене.

- Ви Ванда? Сайлен розповідав мені про вас, але ми ще не зустрічалися. Отже, ви одна із тих дівчат, яких Сайлен привів у День Зустрічі? Приємно познайомитися. Я друг Сайлена, Норман, працюю королівським магом.

- Мені теж дуже приємно, - кивнула я.

- То це вже не повториться? – раптом запитала Саріта, про яку всі забули.

Вона стояла біля дверей, величезними від переляку очима дивилася на Сайлена і тремтіла.

- Ні, Саріто, все вже позаду, - заспокоїв її Норман.

- Я дуже злякалася, - пояснила дівчина. – Я ж ще ніколи не бачила боґлів... Ну... В справжній подобі. Колись давно, коли ми ще почали зустрічатися, ти змінювався не так страшно, Сайлене!

- Так, – погодився Сайлен. - Тоді виросли лише пазурі й ікла. Це ще на самому початку, коли в мене тільки почався період змін.

- І ти тепер будеш... таким завжди? – спитала Саріта. – Тобто, ну, в нас же весілля, а раптом...

- Після одруження перетворення будуть повністю контрольовані! – швидко почав пояснювати Норман. – Сайлен зможе перетворюватися за власним бажанням, коли захоче. Все буде добре.

- До речі, я зовсім забув! – раптом скрикнув Сайлен, глянувши на Саріту й мене. – А де ваші подарунки? Їх негайно треба знищити! А раптом там теж якісь пастки?

- Ось, вони лежать на підлозі, - вказала я на коробки, що валялися під ногами. - Коли ми вийшли з порталу, ми всі поклали їх на стіл. А потім вони, очевидно, впали, коли стався весь цей рейвах.

- Нормане, зараз же знищ їх! – наказав Сайлен і знову похитнувся.

- Сайлене, тобі треба лягти. В тебе страшне виснаження, і фізичне, і магічне!

Норман підбіг до боґла і допоміг йому пройти до ліжка. Потім махнув рукою, і коробки з нашими подарунками від неґуса згоріли в магічному полум’ї.

- Все, Сайлен має відпочивати, - сказав він нам із Сарітою, натякаючи, щоб ми залишили кімнату. – І я забороняю тобі вставати з ліжка принаймні тиждень! – це вже боґлові.

- А як же..? – спробувала спитати щось Саріта, але Норман випхав нас за двері, примовляючи:

- Потім, все потім!

Ми з Сарітою мовчки пішли по коридору. Але така балакуха, як вона, не могла довго мовчати.

- І як ти не злякалася того монстра? Це ж кошмар! Я одразу ж кинулася зв’язуватися з Норманом. Він одразу ж прибув порталом. Маг якось вміє тримати боґла в рамках. Сподіваюся, боґл точно помре в останній день місяця! Бо я не підписувалася жити з таким звіром! І не дивись на мене так! Я люблю, щоб чоловік був чоловіком, а не звіром чи монстром!

- Але ж, Саріто, - сказала я, - ти казала Сайленові, що кохаєш його. Мені здавалося, що в коханні байдуже до краси чи сили, ти просто кохаєш.

- Кохати – ось це? Якби не гроші, величезні, неймовірні гроші – мене б тут вже не було! І якщо ти навіть розкажеш боґлові, що я зараз сказала, він не повірить тобі. Бо він думає, що ти теж тут саме через гроші! Я кілька разів прямим текстом натякала йому про це! І я теж думаю, що в тебе корисні цілі. Кохання! Ха-ха!

Саріта відкрила двері, й не попрощавшись, зайшла в одну з кімнат, а я пішла до себе.

Зранку Саріти не було на сніданку, Карраша сказала, що вона почала готуватися до весілля, поїхала до кравчині шити весільну сукню.

Сайлен був дуже слабкий, управителька бідкалася, що він нічого не їсть, тільки лежить і дивиться в стелю. А потім раптом попросила мене віднести йому сніданок.

- Може, тебе послухає, Вандо. Бо я вже носила один раз – відіслав мене.

- Та й мене не послухає, - засумнівалась я, - він же впертий.