Розділ 32. Подарунки від неґуса

Сайлен несподівано відповів на поцілунок. Я думала, він завмре, буде сидіти нерухомо, а він раптом обняв мене, і я відчула його гарячі ріки на своїх оголених плечах. В мене закрутилася голова від його солодкого поцілунку, але треба було далі грати свою роль. Я з жалем відірвалася від нього й глянула на неґуса.

- Ми призначили весілля на осінь... е-е-е... пізню осінь, - промовила я, наївним поглядом дивлячись в його примружені очі.

- Так, - підхопив раптом Сайлен, - коли почнуться заморозки.

От зараза, посміюється над словами моєї мамці, яка писала про заморозки в листі!

Як не дивно, Саріта мовчала. Я сиділа на колінах боґла до неї спиною, і може, й добре, що не бачила виразу її обличчя. Мабуть, була зла, як пантера, але й вона, певно, відчула, що тут діється щось не те, тому прикусила язик.

- Он як, - протягнув Ерліс, - дуже-дуже шкода. Тоді я вітаю вас і вашу майбутню дружину. Ви дуже гарна пара. Перед поїздкою в Кауду мені повідомили, що ви, Ваша Величносте, маєте кількох наречених, бо відбувся якийсь дивний ритуал, що називається у вас День Зустрічі. Тому я підготувався і захопив із собою подарунки. Дозвольте піднести вам та вашим нареченим на знак мого дружнього до вас ставлення ці скромні сувеніри. Я тому й наполягав, щоб ви вказали мені свою обраницю, бо для неї в мене є щось особливе.

Неґус кивнув одній з охоронниць, і вона взяла зі столика, де лежало кілька коробок, одну з них. Розкрила й показала чудовий набір золотих прикрас – сережки й кольє.

- Це для панни Саріти. Хоч ви й не обрали її за дружину, але, я думаю, вона знайде достойного чоловіка, бо її краса сліпить очі, - промовив неґус.

Саріта прийняла подарунок і вклонилася. Мовчки. Чи не диво?

- Це подарунок для вас, панянко Вандо.

Неґус та його наречена встали з крісла, і король Мардомуру сам особисто взяв подарунок зі столу. Я теж піднялася з Сайленових колін, щоб отримати сувенір з рук Ерліса, бо гарячі руки боґла, які обіймали мене за талію, дуже нервували, я не могла думати ні про що інше.

Неґус простягнув мені коробку, в якій лежало... віяло. Велике й надзвичайно красиве. Дивний подарунок.

Я прийняла подарунок, теж мовчки вклонилася і відійшла знову на своє місце біля вікна. Сідати на коліна до Сайлена було якось незручно. Тим паче, я наче трохи виправила ситуацію, хоча дрож проймав моє тіло, чи то від хвилювання від ситуації, що склалася, чи то від поцілунку, який досі відчувала на губах.

- А для вас, Ваша Величносте, в мене особливий подарунок, - промовив неґус, простягаючи Сайленові невеличку коробочку, перев’язану барвистими мотузками. - Я попрошу відкрити її в іншій обстановці, бо вона носить певною мірою інтимний характер і не призначена для зайвих очей.

Сайлен піднявся з крісла, з поклоном взяв коробочку й подякував.

- А зараз, мабуть, ходімте до гостей. Бал продовжується! Ми повинні танцювати, веселитися і радіти, що наші країни, нарешті, почали жити в мирі й дружбі, - промовив неґус, і всі ми вийшли в зал, де свято було в самому розпалі.

Неґус попрямував до короля Кретія, а ми з Сарітою залишилися стояти поряд із Сайленом. Він був похмурий і замислений, а потім сказав нам:

- Ми зараз же відправимося додому. Я виконав усі прохання і вказівки Кретія. Мене щось тривожить, тому я не хочу наражати вас на небезпеку.

Саріта мовчки смикнула Сайлена за рукав.

- Ах, вибач, я зовсім забув, - пробурмотів боґл і торкнувся Сарітиного лоба.

- Сайлене, як ти міг? – прошипіла вона, як тільки змогла говорити.

Аж тепер я зрозуміла, чому дівчина була така незвично мовчазна. Сайлен наклав на неї чари мовчання! А вона, розлючена не на жарт, почала виказувати йому все, що в неї накопичилося:

- Чому Ванда не була зачарована? Ти сказав мовчання необхідне, я й погодилася. А ця... ця... – Саріта не могла підібрати для мене епітета, щоб висловити своє обурення. – Вона могла говорити! І ви цілувалися! Це що за новини про весілля? Я – твоя наречена і майбутня дружина! Тільки я! Я!

Ми почали привертати увагу гостей в залі, тому Сайлен підхопив Саріту під лікоть і повів на вихід із залу. Я пішла слідом. Всю дорогу до порталу Сайлен мовчав, а Саріта смикалася й виговорювалася. Мабуть, всі слова, які накопичилися протягом того часу, коли ми були на зустрічі з неґусом, тепер не могли втриматися в її роті й лилися безкінечним потоком.

- Та Ванда спеціально почала лізти до тебе й цілуватися, бо зрозуміла, що можна скористатися такою зручною нагодою і захапати тебе в чоловіки! Сайлене, лише я можу бути твоєю дружиною, як ти не розумієш, я ж кохаю тебе, це всі знають! – завершила вона біля стіни, куди ми, нарешті підійшли, і де боґл почав відкривати портал.

Ми зайшли через портал в Сайленову кімнату, і тут боґл, нарешті, перервав свою мовчанку.

- Саріто, все, що відбулося в кулуарах з неґусом, було спеціально підлаштовано так, щоб спровокувати мене. Ванді не лишалося нічого іншого, як зробити те, що вона зробила. І я, Вандо, вдячний вам за це.

- Так, - підтвердила я. – Ви могли почати перетворюватися, а охоронниці сприйняли б це, як напад. Невідомо, як би це закінчилося.

Сайлен кивнув, але намагався не зустрічатися зі мною поглядом. Я теж опустила очі.