Розділ 18. Після бою

Уранці Крак повернувся. Не сам. З ним прийшли Тік, сивий гоблін із лікувальною сумкою і ще двоє, яких Максим раніше не бачив. Один ніс короткий спис і круглий щит. Другий — довгий ніж, пучок мотузок і вираз обличчя людини, яку привели подивитися на дуже погано виконану роботу. Максимові цей вираз не сподобався ще до того, як гоблін побачив хатину. Потім той побачив. Зупинився. Подивився на проламану стіну. На перекошені двері. На частково обвалений дах. На кіптяву. На зруйновану коптильню. Потім перевів погляд на Максима. Щось сказав.

Тік одразу засміявся.

— Я навіть не хочу знати.

Крак теж усміхнувся. Новий гоблін підійшов до стіни, натиснув долонею на одну з опор. Та хитнулася. Він подивився на Максима. Ще щось сказав. Цього разу засміявся навіть старий. Максим схрестив руки. Бік одразу заболіло. Довелося розсхрестити.

— Добре. Будівельна інспекція прибула.

Тік показав середній палець.

— Ти взагалі не розумієш, коли це доречно.

Тік виглядав задоволеним.

Крак не прийшов жартувати. Після короткого огляду табору він почав показувати сліди. Не ті, які Максим уже знайшов. Інші. Спочатку біля зламаного завалу. Крак присів. Вказав на землю. Максим став поруч. Два відбитки. Один глибший. Один майже стертий. Крак показав на перший. Потім на ліс. На другий. Потім у протилежний бік.

— Прийшли окремо?

Крак не зрозумів. Максим показав дві долоні разом. Потім розвів. Крак кивнув. Так. Не всі нападники прийшли одним маршрутом. Це Максим уже підозрював. Крак показав ще. Один із гоблінів обходив табір майже по повному колу. Сліди були слабкі. Максим учора їх не побачив. Крак — побачив. Далі. На дереві маленька насічка. Не стріла. Не випадковий поріз. Три короткі горизонтальні риски. Крак торкнувся. Потім показав на одного зі своїх супутників. Той витягнув із-за пояса кістяну пластину. На ній був інший знак. Не насічки. Щось схоже на роздвоєну гілку.

Крак показав: цей — його. Потім на три риски. Похитав головою. Не його. Максим повільно кивнув.

— Групи.

Слово не мало сенсу для Крака. Максим намалював на землі дві купки кружечків. У першій — Крак, Тік і двоє інших. У другій — кілька кружечків. Між ними провів риску. Крак уважно подивився. Потім узяв паличку. Біля першої групи намалював простий символ із трьох косих ліній. Біля другої — знак, схожий на гачок. Максим завмер. Назви? Роди? Племена? Військові загони? Крак торкнувся першого знака. Сказав слово.

— Раґа.

Або «Рага». Максим повторив:

— Рага?

Крак кивнув. Потім другий знак.

— Шаар.

Максим повторив обережніше.

— Шаар.

Крак скривився. Максим спробував інакше:

— Ша-р?

Тік зареготав.

— Дуже допоміг.

Крак повторив. Максим почув звук десь між «шар», «шаар» і коротким гарчанням, якого людське горло відтворювало погано. Він махнув рукою.

— Шаар. Поки що.

Крак не заперечив. Отже, нападники — можливо, Шаар. Крак — Рага. Зар? Максим показав п'ять пальців. Потім на могилу в далекому напрямку.

— Зар.

Крак одразу зрозумів. Намалював гачкоподібний знак. Шаар. Максим відчув, як частина пазла стала на місце. Зар був із групи нападників. Саме тому Крак не мстився за його смерть. Навпаки, між групами вже існував конфлікт. А Максим випадково вліз у нього.

— Прекрасно.

Крак підняв брову. Максим показав на себе. Потім між двома намальованими групами. Поставив маленький кружечок. Тік одразу засміявся. Крак теж. Максим не бачив нічого смішного.

— Так. Саме це.

Потім прийшло менш приємне питання. Чому Шаар напали саме зараз? Крак пояснював довго. Жестами. Камінцями. Паличками. Кілька разів Максим зрозумів неправильно. Один раз вирішив, що Зар був сином вождя. Крак мало не вдарив себе по лобі від роздратування. Потім Тік ліг на землю, зобразив сон, схопився, вдаючи напад із ножем, отримав уявний удар списом і драматично помер.

— Це я вже знаю.

Тік не звернув уваги. Крак поставив біля «мертвого» Тіка три камінці. Потім ще чотири — далі. Розділені групи. Зар був не один? Чи мав своїх людей? Максим показав на «Зара». Потім на три камінці. Крак кивнув. Отже, Зар належав до меншої групи всередині Шаар? Сім'я? Мисливська компанія? Рід? Максим не знав. Крак показав, що після смерті Зара кілька інших гоблінів прийшли до табору. Ті самі, що напали. Але не всі Шаар. Це було важливо. Максим кілька разів перепитав жестами. Крак нервував. Зрештою намалював велике коло.

Всередині багато крапок. Потім обвів тільки кілька. Показав на напад. Максим зрозумів. Не плем'я оголосило йому війну. Невелика група. Можливо, родичі. Друзі. Товариші Зара. Ті, хто вирішив мститися самостійно. Це було і краще, і гірше. Краще — не десятки ворогів. Гірше — ніяких зрозумілих правил. Якщо напад неофіційний, то навіть Крак не може просто «домовитися від імені гоблінів». Максим потер обличчя.

— Люди.