Розділ 22

Діган

Коли Кай оселився в нашому домі, ми далеко не відразу з ним потоваришували. Перший час він був насторожений і замкнутий, відмовлявся зі мною розмовляти, і намагався триматися осторонь. Воно і зрозуміло, молодому дракону залишитися в такому віці без сім’ї та без зграї дуже важко.

Перший час ми з ним навіть билися, причому зовсім не жартома. Після чергової такої сутички батько викликав мене до себе.

– Дігане, що за проблеми у вас із Каєм? – без жодної підготовки запитує мене батько.

– Та немає ніяких проблем, начебто…

– Учора ви знову побилися. Ти не вважаєш проблемою те, що кожна ваша зустріч закінчується сутичкою?

Я б міг сказати, що Кай завжди починає першим, але це виглядало б як спроба виправдатися, підставивши його. Тому я просто мовчу.

– Я сподіваюся, мені не доведеться знову заводити розмову на цю тему? – суворо каже батько, і мені стає ніяково. Він дуже рідко розмовляє зі мною в такому тоні і його невдоволення мною мене засмучує.

– Так, тату, – коротко відповідаю йому і виходжу з кабінету. Мій батько хоч і не настільки жорстокий, як батько Грега, але начальник королівської варти може нагнати страху не тільки на своїх підлеглих. Та й покарати за потреби. Тому будь-яке його прохання для мене рівнозначне наказу, і не послухатися його я ніколи не намагаюся. А отже, бійки з Каєм мають припинитися. От тільки як донести це до Кая??

Я спробував із ним поговорити, і ми вкотре побилися б, якби не Грег…

Досі принц не втручався в наші суперечки, пропонуючи нам самим розібратися. Але я розповів йому про розмову з батьком, і Грег вирішив узяти все у свої руки.

– Каю, або ти з нами, або проти нас. Обирай, – раптом заявив Грег, коли ми з Каєм укотре спробували зчепитися. – Діган – мій друг. Нападаючи на нього, ти нападеш на наслідного принца. Зроби свій вибір просто зараз.

Ми з Каєм здивовано втупилися на принца – досі Грег ніколи не акцентував на своєму положенні. І зараз уперше скористався своїм статусом. Я і не помітив, що друг подорослішав. Шанобливо схиляю голову перед своїм принцом і чекаю на відповідь Кая.

– Вважатиму за честь приєднатися до Вас, Ваша Високосте! - зворушено відповідає Кай, та з цього моменту наші стосунки налагодилися. А невдовзі батько отримав дозвіл короля, і Кай приєднався до нас на заняттях. А в Гріта з’явився новий підопічний.

Відтоді ми завжди й всюди разом. Й ось зараз в Академію ми теж вирушимо втрьох!

Грег

Місяць до початку занять в Академії пролетів непомітно. Вчителів і уроків побільшало, а вільного часу в нас практично не залишилося. Але ми з нетерпінням чекаємо початку занять.

Й ось він настав – перший день навчання в Академії та перший мій день життя поза стінами палацу.

Про те, що Діган – син начальника королівської варти, усім в Академії було відомо, я ж і Кай значилися всього лише вихованцями Прайта. Батько дотримав свого слова, і нікому в Академії не було відомо, що я наслідний принц із Роду Золотих Драконів. Академію я повинен встигнути закінчити до свого першого дорослого линяння.

За наказом короля, ми вступили на Бойовий факультет. Воно й не дивно, Королівство зараз перебуває в стані війни зі східним сусідом – Річковим Королівством. Та й на Північних кордонах завжди неспокійно.

Нас поселили в гуртожитку, та перший же день показав, що навчання легким не буде.

– Ой, і хто це в нас такий зелененький? Жабеня в Академії? – ледь приземлившись на плацу, чую презирливий голос свого однокурсника. Моя отруйно зелена луска одразу ж стає предметом насмішок із боку оточуючих. Приземляюся і, гнівно виблискуючи очима, підходжу до нахаби, який завбачливо прийняв звірячу форму, і не довго думаючи кусаю його за хвіст. Величезний сірий дракон верещить і кидається на мене. Діган і Кай допомагають відбити атаку, але до Сірого приєднується ще п’ятеро й починається велике звалище.

На той час, коли з’явилася охорона Академії та розігнала нас, ми встигли неабияк один одного пошарпати й залити плац кров’ю.

Ось так от, у перший же день навчання, ми заробили стягнення. Ректор не став розбиратися, хто винен, а просто призначив усім учасникам бійки до кінця місяця прибирати плац. Так я зрозумів черговий урок: не принципово хто винен, карати можна всіх скопом. Ну і від наставника ми, звісно, теж отримали. Тож перед сном ми тепер спочатку підмітаємо плац, а потім намотуємо по ньому кола.