Розділ 12

Грег

Через два тижні за нами приходить варта і відводить до короля. Я добре знаю, що після повчань батька буде неприємна процедура миття, і вже заздалегідь гарчу.

– Ти чого, Грегу? – питає Діган.

«Мене мити будуть!»

– Тобі не подобається митися?

«Коли це роблять вартові або Карігал – не подобається!!!»

– А якщо я тебе помию?

«Ти це зробиш?? Я чув, як вартові називають це брудною роботою…»

– Але ми можемо перетворити це на розвагу!

«Угу, та ще розвага – борсатися в холодній воді…»

– Я принесу теплої…

Ми заходимо до тронної зали, і батько оглядає мене, морщачись від неприємного запаху.

– Вартові! Помийте принца! – як завжди наказує король, і я гарчу.

– Дозвольте, я це зроблю, – зголошується Діган, як і обіцяв.

– Синові начальника королівських вартових не варто займатися брудною роботою, – заперечує король.

– Я не вважаю купання дракона Його Високості брудною роботою! – перечить королю Діган.

– Ну-ну, подивимося, що ти скажеш, коли він гарчатиме й кусатиметься! – посміхається король. – Рекомендую пристебнути його до стовпа або замкнути в транспортувальній клітці, якщо не хочеш ганятися за ним по всьому вольєру!

– Я сам розберуся, як краще помити принца, – огризається Діган, і я стискаюся, побачивши, як блиснули гнівом очі короля.

Діган теж розуміє, що перегнув і шанобливо схиляє голову перед королем.

– Даю тобі дві години. Якщо не впораєшся, підеш у карцер! – гарчить король. – Тож не марнуй даремно час і приступай. Я прийду перевірити.

Я плентаюся у свій вольєр, намагаючись налаштуватися на неприємну процедуру. Мені треба взяти себе в лапи й постаратися не гарчати й не клацати зубами, поки Діган буде мене мити. Але я не впевнений, що зможу стриматися…

«Не треба гріти воду, Діган. На це немає часу. Я намагатимусь перетерпіти».

– Я обіцяв, що підігрію! Отже, так і зроблю. Тим паче гарячою водою тебе легше буде відмити. Тож дуже багато часу ми не втратимо. Іди у вольєр і приготуйся. Я скоро прийду.

Через пів години Діган з’являється з кількома помічниками кухаря, які несуть слідом за ним відра з гарячою водою. Востаннє мене так мила тільки мама, коли я був ще маленький і поки батько дозволяв їй займатися моїм вихованням і вирощуванням. Відтоді, як мене перевели у вольєр, мене миють тільки холодною водою. У будь-яку пору року! А зараз уже далеко не літо…

Воду поставили біля вольєра, і я намагаюся стримати свої емоції та не гарчати на друга.

– Виходь із вольєра, навіщо там бруд розводити, – командує мені Діган, і я слухняно виходжу.

Заплющую очі, коли друг підходить до мене з відром і обливає гарячою водою. Я завмираю.

«Ох!!!»

– Не гаряче??

«Чудово! Саме те що треба!» – я радісно фиркаю і підставляю боки. Та Діган мене ще раз здивував… Не знаю, як йому вдалося, але він добув справжній шампунь для луски! Зазвичай мене миють господарським милом, і мені не подобається його запах, тому я завжди фиркаю і клацаю щелепами. Але Діган намилює мене ароматним пінистим шампунем і акуратно розтирає його по мені мочалкою, а не жорсткою щіткою, як це робить доглядач. Я прикриваю очі й муркочу від задоволення, поки друг намилює мене, а потім змиває піну гарячою водою. Я в захваті від цього процесу!

«Це зовсім не так погано, як я думав, навіть приємно!» – муркочу я.

Хоч сам до карцеру просися, якщо після цього Діган мене купатиме!

– Не треба в карцер, – сміється Діган, – я і так можу тебе регулярно мити!

Як і обіцяв, батько з’являється через дві години, щоби перевірити, чи вдалося Дігану виконати свою обіцянку. І дуже дивується, побачивши мене чистим і задоволеним.

– І як тобі це вдалося? – цікавиться король у Дігана.

– Принц не любить холодну воду й господарське мило.

«І жорстку щітку!» – підказую я.

– І жорстку щітку…

Батько обходить мене навколо й наказує підняти то лапи, то крила, перевіряючи, наскільки ретельно Діган мене вимив. І я з гордістю демонструю свою ароматну й чисту луску та задоволено бурчу.

Діган

Мені шалено шкода Грега. Драконятко – ізгой у палаці. Король Сарсет надмірно суворий із сином. Мені здається, король не може змиритися з тим, що Грег народився драконятком.

Я старанно вимив Грега, поливаючи його гарячою водою і намилюючи драконячим шампунем. Сподіваюся, король не вважатиме такий догляд надмірно ніжним для спадкоємного принца.

Після купання Грег зажадав від Карігала постелити йому нову підстилку у вольєрі, відмовившись лягати чистою лускою на не свіжу солому.

Карігал зітхнув, але швидко замінив підстилку. Грег із задоволеною мордою влігся у своєму кутку і схвально замурчав. А вже коли доглядач приніс їжу, і не тільки сире м’ясо, а й сир, Грег помітно пожвавився.

«Сир! – радісно вигукнув він, піднімаючись на лапи, – я люблю сир!»

Я б теж не відмовився від сиру, тим більше після мізерного харчування в карцері. Але вдаю, що мене це абсолютно не цікавить. Грег, помітивши мій голодний погляд, пропонує:

«Дігане, хочеш сиру? Я можу поділитися!»

– Ні-ні, я вдома поїм! – відповідаю з усмішкою, але мій шлунок зрадницьки бурчить.

«Я ображуся… Їж! Я наказую!» – Грег «вмикає принца» й підсовує мені шматочок сиру, відколупнувши його пазуром від свого шматка.

Мене не треба двічі просити, а тим більше наказувати. Беру запропоновані ласощі та з насолодою пригощаюся. А Грег, задоволено бурчачи, з’їдає свою порцію.