Розділ 17

Тея

Ми приїхали в нашу резиденцію пізно ввечері, і вже вранці, відразу після сніданку, що було цілком очікувано, з’явився лікар і запропонував мені обернутися. Я послалася на втому після важкої дороги й бажання трохи відпочити, хоча б до обіду. Лікар спробував було наполягати, переконуючи мене, що регенерація допоможе мені впоратися з усіма проблемами набагато швидше, ніж просте лежання в ліжку. Я знаю, що він має рацію, але довелося сердито надути губки та почати вдавати із себе розпещену принцесу.

– Не хочу обертатися! І не хочу нікого бачити! Молочний коктейль хочу! І кекс! І фрукти! Зараз!! – Для надійності я ще й ніжкою тупнула.

Дивлюся на реакцію лікаря. Начебто вийшло, він зітхнув і вийшов із кімнати. Своєї мети я досягла – оборот відкладається. Я полегшено зітхаю, але мені соромно бачити, як усі навколо заметушилися і забігали, виконуючи мої забаганки.

Ратана дивно дивиться на мене, і, дочекавшись поки ми залишимося одні, видає:

– Ти вагітна!!

І це було не питання, а твердження.

– Ось ще! Ти у своєму розумі подруга?!

– Облиш, Тею. Я дуже добре тебе знаю, щоб ти відмовилася від можливості політати? А нудота дорогою? Думаєш, я не бачила, як тебе вчора вранці знову нудило? Та й зараз, у дзеркало на себе подивися! Плюс твоє наполегливе небажання показувати свого дракона лікареві… Якщо скласти два і два, то отримаємо…

– Тсс!! Нікому не говори! Ми ж усе ще подруги?

– Тею! Ти ж знаєш, що зробить Повелитель Найнт зі мною та моєю сім’єю, якщо дізнається, що я приховувала від нього таке!

– А що він зробить із моєю дитиною, тебе не хвилює?

– Тею… Навіщо тобі позашлюбна дитина?? І як взагалі це сталося? Адже вона від того кадета з королівської військової школи, так?

– Забудь! Прошу тебе, Ратано! Забудь про кадета, ніколи не згадуй про нього!

– Він тебе покинув? Відмовляється визнати дитину? Боїться гніву твого батька? Гад! Ненавиджу його!

– Ні, Ратано! Він не такий! Просто він… він загинув… – зрештою вигадую я легенду, не бажаючи більше вислуховувати, як моя найкраща подруга ображає мого коханого.

– О, Боги! Вибач, Тею! Не знала. Але чому ти не хочеш розповісти все батькові?

– Як ти собі це уявляєш?? Ах, татко, така невдача, я вагітна, батька в дитини не буде й вибач, що зірвала твої плани вдало видати мене заміж. Ратано, що він зробить тоді з моїм малюком?

– Тею, може це для тебе найкращий варіант? Поки не пізно, є абсолютно нешкідливі методи. Лікар уже тут, зробить усе швидко та безслідно. І можна взяти з нього обіцянку, що він ніколи нікому не розповість.

– Якщо хочеш залишитися моєю подругою, ніколи більше не пропонуй мені подібного! – ричу я на Ратану.

– Але, як ти збираєшся приховувати вагітність?

– Я втечу…

– Ні, Тею! Це безглуздо та безвідповідально! Тим більше в тебе дійсно скоро почнеться линяння! І куди ти втечеш?

Я вже вирішила куди, але посвячувати Ратану у свої плани не маю наміру. Тому на ходу вигадую історію про двоюрідну тітку матері, до якої збираюся попрямувати. Не знаю, звідки в мене з’явилися здібності так гарно брехати, але подруга повірила й навіть обіцяла допомогти. Втечу ми запланували на найближчу ніч.

Ердан

Чекаючи Дігана, я не знаходжу собі місця. Злюсь на батька, та і я теж гарний! Не можна було відправляти Барта до палацу з гвардійцями! Це була моя помилка, і тепер… Убитий під час спроби втечі… Він не повірив мені та спробував втекти. Чи не виніс ганьби та підставився? Барт мій брат, хоч і наполовину, але я розумію його, і я теж спробував би уникнути долі каторжника. Будь-яким способом та за будь-яку ціну.

Я наказав негайно повідомити мене, як Діган повернеться, але він сам з’явився до мого кабінету.

– ??? – безмовно, одними очима питаю я.

– Як ти й припускав, у справі був лише один листок. Тільки ім’я начальника конвою та координати місця інциденту. Разом із Бартом було ще двоє. Усі загинули… – коротко повідомляє наставник.

У відповідь я тільки гарчу.

– Я вже відправив людей за Артом, так звати старшого з конвоїрів.

– Дігане, я хочу вирушити туди, де все сталося. Де його поховали?

– У звіті немає інформації.

Скриплю зубами. Потрібно буде змінити всю систему обліку. Ще кілька днів тому, сидячи в гарнізоні, чекаючи відповіді про місце перебування Барта, я сердився на бюрократичні проблеми. Тепер я розумію, що одне речення у звіті про подію, це замало для розуміння ситуації. Потрібно буде скласти чітку інструкцію, список питань, за пунктами, на які мають бути чіткі відповіді в справі.

– Дігане, я вилітаю на 49-ту позначку. Прямо зараз. Ти зі мною?

– Звісно! Тільки Грейсі попереджу.

Барт

Рано-вранці нас, як завжди, змусили випити сон-траву й роздали невеликі шматки черствого хліба. Уся ця дія відбувається під наглядом вартових. Я обережно оглядаюся на всі боки, намагаючись знайти слабке місце в охороні.