Розділ 11

Тея

Візит у Дикі Землі вийшов коротким, оскільки король Ердан, пославшись на державні справи, полетів одразу після підписання документів, та на урочистому обіді з нагоди нашого приїзду його не було.

Короля заміняв принц Раян. Такий приємний хлопець! Він нагадав мені Барта, і я мало не розплакалася прямо за столом, але стрималася і попросила в батька дозволу піти у відведені мені покої. Батько засмутився, але сказав, що ми завтра ж вирушаємо додому. А я згадала слова жінки, що оглядала мене, про те, що в драконовій іпостасі моя вагітність скоро стане помітною, і занервувала.

Начебто почувши мої думки, батько запропонував найняти екіпаж, щоб не втомлювати мене польотом. Як я зраділа! Мені не хочеться, щоб стало відомо про мою вагітність доти, поки не стане неможливим позбутися малюка. Тож в  мене є три місяці, поки не стане помітно, що я вагітна.

Пославшись на линяння, що наближається, я зможу вирушити в нашу східну резиденцію і, можливо, щось там дізнаюся про Барта! Я сподіваюся, що зможу не лише дізнатися про коханого, але й зустрітися з ним та ініціалізувати нашу Істинність. І на той час, коли я повернуся до столиці, батькові залишиться тільки змиритися з моїм становищем.

Барт

Цілий день екіпаж кудись мчить огидними дорогами, і нас постійно трясе, час від часу кидаючи в сторони, так що ми б’ємося об стіни, й іноді падаємо на підлогу.

Ми не розмовляємо. Нам не забороняли, але просто нема про що говорити. Я не знаю, у чому вина моїх попутників, але бачу, що до них, як і до мене, починає доходити, у що ми вляпалися, і що на нас чекає надалі. Ми тепер – ніхто, видатковий, нікому не потрібний матеріал. І ставлення до нас буде відповідним.

Жодної зупинки. Ні їжі, ні води. Одне радує, увечері ми отримаємо свій чай, тому що його треба приймати двічі на день. І, швидше за все, до нього додаватиметься шматок хліба. Чай із сон-трави без їжі відразу ж проситься назовні, а нашим конвоїрам зовсім не треба, щоб наші дракони прокинулися десь дорогою. Так що питво та їжа нам гарантовані, хоча б небагато.

Я навіть не намагаюся скиглити. Таке відчуття, що не тільки мій дракон заснув, а я теж ніби перебуваю в сплячці та спостерігаю з боку, як Барта – колишнього найкращого учня елітної військової школи, везуть у тюремному екіпажі на каторгу. Ось і зробив кар’єру…

Несподівано екіпаж зупиняється, і я чую, як один за одним приземляються не менше десятка драконів. Дивно, нас супроводжують лише четверо. Хто ці інші?

Грег

– Більше від дівчини Барта нічого не було? – допитуюсь у Гріта.

– Я написав їй листа, але адреса, яку вона вказала, знаходиться в Озерному Краї, так що відповіді швидко чекати не доводиться.

– Повідомиш мене, як тільки щось дізнаєшся, а я повертаюся до столиці. Попереджу тільки вдома, що мене деякий час не буде, й одразу ж вирушу. Не уявляю, що могло статися з Бартом!

– Може, його перевели?

– За що? Переведення з палацової варти – це зниження! А ти ж його знаєш! До Барта не причепитися по службі. Він найкращий випускник школи! Причому, не лише цього року. У кого ти ще бачив такий середній бал? У нього «відмінно» з усіх предметів. Хлопцю легко даються і точні, і природничі науки, а вже у фізичній та бойовій підготовці йому немає рівних! – з гордістю говорю про сина. – Я навіть подумую віддати його до Академії.

– До Імперської? – сміється Гріт, пригоди моїх старших синів він завжди використовує як привід для жартів.

Беззлобно гарчу у відповідь.

– Ні, до королівської. Тим більше, що Раяну та Караді теж не завадило б здобути освіту. Але нехай на цей раз усі будуть під боком.

– Так ти готовий визнати Барта? – Гріт із подивом запитує мене.

Упс… Про це я не подумав. Навчання в Академії передбачає використання драконовій іпостасі. Отже, усі дізнаються про бастарда. Чи готовий я визнати сина? Чи готовий до скандалу, зокрема й до міжнародного, якщо спливе хто його мати? Чи готовий я до протистояння зі своїми законними синами?

Ричу. А в мене є інші варіанти?

Ердан

Дорога до 14-го блокпоста зайняла трохи більше ніж половину дня. Поява короля зі свитою викликала невеликий переполох, але треба віддати належне начгару, не виникло метушні та не було видно судомних спроб прикрити проріхи в управлінні.

Територія доглянута, особовий склад має акуратний вигляд. Загалом гарнізон справив сприятливе враження. Але я не перевіряти сюди прилетів.

Прямую в кабінет начальника, благо всі гарнізони побудовані за одним проєктом і це дуже зручно. Ідея батька, до речі.

Вриваюся до кабінету й одразу беруся до справи:

– Ви сьогодні провели засідання трибуналу?

– Так точно, мій королю! Трьох злісних порушників дисципліни було засуджено до довічної каторги та вже відправлено до місця виконання покарання!

Ричу. Це Барт-то злісний порушник?

– Я хочу бачити всі документи. Негайно!

Начгар відразу дістає тоненьку теку, і я буквально вихоплюю її в нього з рук. Розкриваю і… звідти випадає один листок. А на ньому – імена трьох засуджених та вирок: Довічна каторга за дезертирство.