Глава 32

Кожен удар серця відчувався за грудьми, наче вибух. Я дивилася в неймовірні зелені очі й намагалася повірити їхньому власнику. Намагалася розгадати думки і плани Крейна. Невже він робить це дійсно заради мене, а не тому, що матиме якийсь зиск? А що як… 

«Ні!» — прогнала усі неправильні думки геть. Це ж Крилатик і він справді мій друг.

— Дякую, Крейне.

Він взяв мої обидві руки в свої долоні, й тепло його пальців пробралося значно глибше, ніж мало б. Я відвела погляд, засоромившись, а на вустах з’явилася легка посмішка.

— Ходімо до ротонди, — мовив принц, відпускаючи мої руки. — Там точно ніхто не підслухає нас. Адже я маю дуже важливу розмову.

Все ще не дивлячись на Крейна, я легенько кивнула й поклала руку на запропонований мені лікоть. Досі хвилюючись, ступала несміливі кроки, й роздумувала — що ж за важливу розмову мав на увазі Крейн? Щось про весілля? Чи про те, що відбулося в горах? Або ж…

— Я маю стільки всього тобі пояснити, — почав принц, не дійшовши ще й навіть ротонди. — Що на це не вистачить цілого дня. Але почну з найголовнішого. Швидше за все, тобі буде неприємно це почути, але ти заслуговуєш на те, щоб знати.

Ми нарешті сіли на застелену килимами лавку, і я змусила себе поглянути на Крейна. Він мав знову той самий непроникний вираз обличчя, який я бачила внизу в холі. І це мене вкрай розхвилювало.

— Щось сталося? 

— Сьогодні, після нашої зустрічі я мав коротку розмову із королем. — принц уникав мого погляду й це дуже дивувало. — Але перш ніж я розкажу тобі її, ти маєш пообіцяти, що не втручатимешся.

Я розгублено закліпала, зіщулюючись від поганого передчуття.

— Моя мати була прекрасною і чудовою жінкою. Хороброю, вірною і відданою королю. Вона намагалася кохати мого батька. Навіть тоді, коли він був із нею занадто жорстоким. Саме завдяки їй я виріс тим, хто я є. Вона виховала мене так, як вважала за потрібне. І король занадто пізно це зрозумів. Мені було чотирнадцять, коли я вперше сказав йому, що не планую ставати правителем. Що мені огидна його жорстокість та постійна жага крові. Я хотів жити своїм життям. Батькові це не сподобалося.

Я не могла відвести очей від його обличчя, на якому застигла гримаса болю. Начхавши на всі правила етикету, я взяла його руку в свої, й притулилася до неї щокою. Принц усміхнувся крізь біль і нарешті підвів на мене свої засмучені очі. Мені хотілося забрати бодай частину того болю, якого він відчував у собі, але я не мала уявлення, як це зробити.

— Невдовзі мати почала хворіти. Вона так швидко згасала, що мені навіть здавалося, ніби… Ніби все це не просто так. Але я не знав, кого підозрювати. Не знав, де шукати правду. Врешті-решт, вона королева Віранії померла. І батько дуже швидко одружився вдруге. Настільки швидко, що навіть піддані засуджували свого короля й перешіптувалися за нашими спинами. 

Нова дружина мого батька народила дитину рівно через дев’ять місяців після весілля. Френц був кволим, часто хворів, але король викликав до нього найкращих лікарів з усіх куточків світу. В той час як мою матір ніхто й не намагався врятувати. Я розумів, що це його рук справа, але не мав доказів. Мені все ще хотілося покинути королівство, піти геть і не повертатися в рідні краї, але я не мав духу, щоб зізнатися в цьому батькові. Занадто жорстока й хитра він людина. І я в цьому переконався іще не один раз.

Брови принца насупилися ще дужче, він спохмурнів, але не забрав руки від мого обличчя. І ці дотики немов об’єднували нас, робили ще ближчими.

— Френц ріс, мужнів. Його мати, Халейна, не була такою турботливою і ніжною мамою, як і моя. Я мав би ненавидіти брата. За те, що його мати зайняла місце моєї матері. Але не міг. Зрештою, він був лише дитиною. І через брак любові, тягнувся до мене все більше й більше. Згодом батько повідомив, що я як майбутній король маю одружитися з принцесою Канару, задля миру, щойно вона досягне двадцятиліття, — принц глибоко вдихнув, його очі стали скляними, наче неживі. Йому важко давалася ця розповідь. Але він збирався довести її до кінця. — Я не збирався підкорюватися, тому ми посварилися з батьком. Через усе: через трон, через його жадібність і жорстокість, через матір. Він зопалу зізнався, що вбив її й одружився вдруге, бо підозрював, що на мене не можна покладатися, а мати не могла більше дати йому дітей. А йому був потрібен спадкоємець. Я жадав помсти, але не був здатен вбити короля, свого батька. Я пішов, перетворившись на дракона. Й провів, ховаючись у горах, п’ятнадцять років. І повертаючись до сьогоднішньої розмови з твоїм батьком… Він збирається провернути ту ж історію, що і мій батько. І вже почав втілювати свій план у життя.

Моє серце неначе обірвалося. Те, що сказав Крейн… Це не може бути правдою… Ні! Мій батько не такий! Він не зробить такого зі своєю королевою!