Глава 28

Крейн

Дивитися на принцесу людськими очима виявилося геть інакше. Якщо в тілі дракона я бачив її зовсім крихітною і беззахисною, то зараз вона здавалася мені значно сильнішою. Принаймні духом. 

Вона стояла переді мною у світлій шовковій сукні, що підкреслювала стрункість постаті. Волосся — світле, з легким золотавим відтінком, зібране в охайну зачіску. Кілька пасем вибилися й м’яко лягали на щоки. Обличчя — спокійне, стримане, і таке гарне, що несила відвести очі. Не стримавшись, простягнув руку й вдав, що поправляю неслухняне пасмо волосся, тільки щоб торкнутися її ніжної щоки. Дивився на неї спокійно, лагідно, а тим часом за грудною кліткою все палало.

Її очі кольору неба дивилися на мене настільки здивовано, що я не стримав усмішки. Але Ная, здавалося, навіть не помітила її. Невже настільки здивувалася тому, що побачила? Не повірила? Чи може сумнівається в тому, хто я є?

Королева присіла на софу й продовжила планувати наше весілля, навіть не підозрюючи, що воно навряд чи колись відбудеться. 

— Крилатик? — пошепки запитали ніжні губи. Я затримав на них свій погляд, а тоді, ледве відірвавшись, знов повернувся до блакитних очей.

— Називай мене Крейном, — непомітно для присутніх підморгнув, а тоді додав: — Про всяк випадок.

— Але… чому?

— Діти мої, присядьте, — наказала королева стримано, хоча в її голосі відчувалася роздратованість. 

— Потім, — коротко відповів Наї й запропонував їй свій лікоть, щоб провести до королеви. Принцеса розгубилася на якусь мить — глянула на мою руку, наче досі не могла повірити, що вона людська, але все ж поклала на неї свою долоню й дозволила повести на софу.

Ная сіла поруч зі своєю матір’ю, я — з іншого краю.

— Крейне, — королева поглянула на мене, злегка піднявши підборіддя, наче намагалася показати свою перевагу. — Наскільки я знаю, традиції Віранії змушують наречену жити в домі нареченого після оголошення заручин.

Я глянув спершу на принцесу, потім на королеву. В око впало те, що і Ная, і її мати сиділи з прямими спинами, поклавши руки на коліна. Після стількох років на самоті для мене ці всі традиції, обряди й етикет разом із ними здавалися надто марудними. Тож мусив нагадати собі, що тепер я знову серед людей.

— Ми можемо перенести заручини, якщо принцеса не готова.

Плечі Наї помітно напружилися, вона не дихала.

— Вона готова, — впевнено промовила королева. 

Я фальшиво посміхнувся, дивлячись у темно-сірі очі жінки. В них не було ані краплини любові до своєї дитини. 

— Тенаріс, — сміливо звернувся до королеви, не боячись ані осуду, ані покарання за таку зухвалість, бо впевнений, що Канар ладен цілувати ноги віранійцям, тільки б вони стали їхніми союзниками в майбутній війні, яка назріває уже давно, — а чи не запитати нам у самої принцеси? 

Ная судомно вдихнула, видихнула й злегка опустила голову. Її руки стиснулися в кулаки. Втім, вона не поспішала відповідати. 

— Наю, — звернулася до дівчини королева крижаним голосом, не зводячи пронизливого погляду з мене. На якусь мить мені навіть здалося, ніби вона про усе знає, або принаймні здогадується. Я схилив голову, намагаючись зрозуміти, що тут відбувається. Втім, наступна фраза розвіяла усі мої підозри: — Не мовчи, Наєріс, не змушуй принца чекати.

Всміхнувся королеві одним кутиком губ, усвідомлюючи правду: вона боїться, що я передумаю. Тож перевага на моєму боці.

— Я хотіла б… — Ная затнулася, почервоніла. — Мені потрібен час, щоб… Щоб краще пізнати принца.

— Це безглуздо!

— Я згоден! — промовили ми одночасно з Тенаріс. 

Королева нагородила мене ненависним поглядом, її щоки почервоніли. А я стримав задоволену посмішку. Моя обіцянка захищати мою тендітну принцесу досі в силі. Я робитиму це доти, доки вона цього хотітиме.