Розділ І

Спекотний день. Напевно навіть надзвичайно сухий. Повітря давило на мізки і не давало зосередитись на буденних справах. Хотілось зайти в прохолодне приміщення, лягти на ліжко і нічого не робити до вечора. Усі тварини поховалися в свої домівки, або просто в тіні, аби не згоріти  на сонці. Вже й трава у лузі безсило повалясь і пожовкла. Була єдина надія на дощ, який завжди приходить на зміну такій паруючій спеці. 

На ґанку невеличкого будиночку в селі сиділа старенька бабуся і розминала руками в великій мисці капусту з сіллю аби заквасити на зиму, а біля неї гралась маленька дівчинка восьми років. Вона складала камінчики і уявляла, що це магічні кристали, які потрібно берегти від недобрих рук, бо на землю може спуститися хаос і світ поглине темрява. Злі чаклунки прийдуть до влади, добрі муситимуть їм підкоритися, а звичайні люди будуть приречені на вічні страждання. Бабуська тільки с усмішкою спостерігала, не відволікаючись від роботи і розказувала: 

- Колись давно була страшна злива. Усі жителі нашого села сиділи в хатах, бо був великий ризик захворіти, а то й попасти під удар блискавки. Тоді одна жінка взяла на себе ризик і, взявши свого дворічного сина, пішла по селі, стукаючи в кожен будинок і шукаючи когось. Так вона дійшла до дому вагітної дівчини. Як зобачила та  жінка її живіт, так відразу накинулась на неї. І руками махала, і кричала, мовляв: “Це вона у всьому винна! Дочка твоя! Син згадає! Син помститься!”. Очі її були налиті кров’ю і дуже налякали вагітну. Благо вдома був її чоловік і вигнав божевільну с хати. А дівчина вже не могла в ту ніч заснути. Все вертілась у ліжку і боялась за дитинку, яка мала ось-ось з'явитись на світ. І молилась, аби не дівчинка тільки, аби все минулося. А на другий день вона пішла у поле, де серед ночі гроза вишеньку дику, молоденьку ще, до землі приклала. І чула дівчина, що щось їй недобре, та не звертала на це уваги, поки не зрозуміла, що родити їй прийдеться прямо під тою вишнею. І всі надії її на те, що народиться хлопчик розбилися, коли на світ з'явилась дівчинка. Та і її жінка дуже полюбила і поклялась захищати від усього поганого. Тоді ще пологи приймала сусідка, яка неподалік корову пасла. Розумна була жінка, як була молода, вона і дала новонародженній ім'я - Кіре, що з якоїсь мови, одної з багатьох, що вона знала, означало “дика вишня”. Та жителі села перефразували і називали дівчинку по простому Кіра, бо дуже їм було незвичне ім'я, що дала їй освічена сусідка. 

- А ця дівчинка, то я? - маленька кнопочка відволіклась він камінців і подивилась на стареньку своїми великими карими, з багряним відблиском, очима. 

Бабуся усміхнулась і, витерши об фартух руки, погладила онуку по голові 

- Ти, моя ягідка маленька, ти. Скоро татко Бальт прийде і всі ми будемо обідати, ти ж любиш молоко? 

Та маленька Кіра вже не слухала бабусю, її увагу привернув силует під старою липою. Зелені жваві очі, вогненне руде волосся, що до кінців ставало аж жовте і хитра, змовницька білосніжна усмішка. Це все що вдалось запам'ятати восьмирічній дівчинці, поки образ не встиг щезнути….. 

*** 

Літній теплий ранок огорнув невеличке, усіма забуте містечко Івано-Франківської області. Пташки голосно цвірінькали, радіючи новому дню, як новому життю. Сонце вже було досить високо над землею і заглядало своїми промінчиками в кожне вікно багатоквартирних будинків. В одному з них мирно сопіло троє дівчат, бачачи десяті сни. Серед них була Кіра. Невисока вісімнадцятирічна дівчина з довгим фарбованим в вишневий колір волоссям і великими карими очима. Вони завжди мрійливо дивились на світ з якось надією на світле та хороше  майбутнє. Шкіра дівчини була достатньо світлою, аби прирівняти її зі сметаною. На фоні такої білої гами виднілися маленькі губки з легким рожевим відтінком на яких майже завжди грала легка грайлива усмішка. Подруги Кіри, Єва, Кайла та наймолодша Белла, чимісь були схожі з нею характером. Тільки зовнішністю вони були абсолютно різні. Найстарша Єва була синьоокою красивою блондинкою з променистим, чистим, наївним поглядом на світ. Будучи зовсім трішки вищою за Кіру, вона ще й була власницею худорлявої статури. Кайла була вже досить високою зеленоокою брюнеткою зі стрижкою під каре. Кругле обличчя з гачкуватим носом було досить красивим, що робило дівчину популярною серед хлопців. Белла ж, будучи наймолодшою, була ще й найвищою з усіх чотирьох. Мала русе волосся до поясу, ніс милою картопелькою та карі веселі очі, що завжди хотіли дарувати тепло близьким людям. Саме вона єдина не спала і старалась якомога обережніше переміщатися по кімнаті, поки не зачепила рукою настільний годинник і той з сильним гуркотом повалився на підлогу. 

Від несподіваних голосних звуків Кіра миттю зірвалася і, сидячи на ліжку, розглядала кімнату сонним поглядом. Вчора ввечері, вони четверо зібрались у наймолодшої з них на ночівлі. Батьки Белли поїхали на декілька днів по роботі в інше місто і дозволили запросити в гості подруг. Кіра подивилась на свою русявку, яка була на рік молодша, але на пів голови вища, і з усмішкою зітхнула, здогадавшись причину її пробудження. Белла винувато всміхнулась у відповідь, зрозумівши, що таки когось розбудила таким невдалим тихим проникненням в кімнату після ранкового походу по справах. 

Старша замість привітання помахала рукою і перевела погляд на дівчину з права від себе. Там спала ще одна модель, як і Белла, Кайла. Ця красуня, схоже, не звернула ніякої уваги на звук падаючого годинника і далі роздивлялась собі світлі сни про своїх кумирів з різних країн з мрійливою усмішкою на обличчі. За Кайлою лежала синьоока блондинка Єва. Вона також вже проснулась і дивилась на Кіру очима повними дитячої наївності, що додавали такої ж дитячої краси її світлому обличчю. Єва усміхнулась і також сіла на ліжку, тоді ж Белла махнула головою в сторону дверей, запрошуючи дівчат на кухню, аби не розбудити Кайлу. Вже сидячи за столом подруги наважились заговорити.