Розділ 24

Луана

Останнім часом мене переслідує стійке відчуття, що хтось спостерігає за мною. Спочатку я думала, що мені це лише здається, але згодом уже чітко виділяю запах чужинця. Дуже лякаюся, коли відчуваю його зовсім поряд зі своїм будинком. Як на зло, саме цього дня Ітона немає поруч.

Тремтячими руками я відмикаю замок і заходжу в дім. Те, що моє житло розташоване далеко від інших, тепер уже не здається мені перевагою. Я боюся. Я лише слабка й самотня жінка, і якщо хтось захоче мені нашкодити, я ніяк не зможу себе захистити. Себе та свого малюка. Зараз я найбільше боюся за ту дитину, яка росте в мені. Бажання захистити моє ще ненароджене драконятко надає мені сил; я впевнено йду на кухню і беру ніж. Якщо хтось спробує нам нашкодити, я буду захищатися до останнього!

Не знаю, скільки я так сиджу в темному будинку з ножем у руках, але зрештою втома бере своє, і я засинаю. Вранці мої нічні страхи видаються не такими вже й суттєвими, тому я майже розслабляюся. Дорогою до Академії не помічаю нічого підозрілого та переконую себе забути про цей інцидент.

Але коли я повертаюся додому ввечері, то миттєво розумію: тут побував сторонній.

Одразу кидаюся перевіряти полиці та шафки. Радію, що за порадою Аліки поклала всі гроші до банку. Наче все на місці: документи, листи… Ось тільки пакети з вензелем Роду Примарних, у яких посильний приносив мені виплати, лежать тепер надто акуратною стопочкою. Я ж чітко пам’ятаю, як недбало кинула їх на полицю. Не знаю навіщо, але я вирішую перерахувати ці конверти. Так і є! Одного не вистачає.

Я оглядаю кожен куточок, принагідно роблю генеральне прибирання, але пакет так і не знаходжу.

Навіщо комусь красти порожній пакет?

Ітон

Поки Фрая тримають під замком у підземеллі (мені ще належить з’ясувати, що ж такого накоїв старший брат!), я змушений летіти замість нього до Імперії з дорученням від короля Ердана. І мені чомусь неспокійно.

Мене тягне якесь дивне почуття, я страшенно переживаю за Луану та буквально відчуваю її страх.

Взагалі, я ніяк не можу розібратися у своїх почуттях до цього дівчиська. Це не кохання, я не відчуваю до неї фізичного потягу. І це не Істинність — я перевіряв. Просто відчуваю гостру потребу бути поряд і оберігати… Наче вона — член нашої родини, навіть член зграї... Дивно. Бо ні до Арії, ні до Алії, а тим паче до Діани, я нічого подібного не відчував. Що це? Може, Луана знає? Її точно щось пов’язує з братом, але що саме?

Найлогічніше припустити, що вона носить дитину Фрая. Тоді все стає на свої місця! І моє бажання захищати члена зграї, і гроші в конверті від Фрая, і її прагнення приховати вагітність від усіх.

От тільки як брат міг так із нею вчинити? Одружитися з цим стервом Діаною, відмовившись від Луани?

Я завжди любив та поважав своїх старших братів, вважав їх чесними та порядними. Обох. Але зараз Фрай мене розчарував. Вибав красуню Діану, доньку впливового батька, відмовившись від Луани — бідної сироти зі шрамами на обличчі, але з чистою душею. Брате, чому ти так вчинив?

Я обов’язково поговорю з Фраєм, як тільки його випустять із карцеру. Сподіваюся, у нього є якась вагома причина, і я хочу її знати. Мені дуже не хочеться розчаровуватися в одному зі своїх старших братів. Я надто сильно люблю їх обох!

Фрай

Як Ердан і обіцяв, мене випускають із підземелля за кілька годин до початку балу. Закриття сезону — настільки важливий захід, що Діана нізащо його не пропустить! Навіть попри вагітність. Хоча я вже кілька разів натякаю їй, що корсет може зашкодити нашій дитині. А ще мені найменше хочеться зараз тягтися на це чергове світське збіговисько.

З набагато більшим задоволенням я б зараз просто полетів. Причому не абикуди, а в цілком конкретному напрямку… На інший кінець міста. Туди, де починається ліс…

Але я вирушаю не туди, куди мене тягне, а супроводжую свою дружину на бал.

«Свою. Дружину. Діану».

Повторюю про себе ці слова, отримуючи подумки протверезні ляпаси з кожним із них. Адже це наказ короля! До того ж так я можу наглядати за Діаною та хоч трохи обмежити її танці та вживання хмільних напоїв.

Вкотре проклинаю себе за рішення розлучитися з Луаною та одружитися з цією… світською левицею.

Адже можна було бодай спробувати вирішити все інакше! Впевнений, Діані ця дитина не потрібна. Можна було б, посилаючись на Істинність, домовитися з нею та забрати малюка після пологів. Якби Діана дізналася, що я зайнятий і шлюб зі мною їй не світить, вона б узяла відкупні та віддала б дитину нам із Луаною. Я впевнений, що з Луани вийде чудова мати!

Але тоді довелося б оголосити про нашу з Луаною Істинність. Скриплю зубами від безсилля.

Чи існує взагалі безболісний вихід із цієї ситуації?