Розділ 21

Луана

Я знаю, що Ітон із роду Примарних — молодший брат Фрая. Але, наскільки мені відомо, ніхто з родичів мого колишнього чоловіка не поінформований про наш шлюб, а тим паче — про розлучення. Тому спроба Ітона заговорити зі мною в Академії викликає не лише здивування, а й страх.

Він щось знає про нас із Фраєм? Здогадався сам чи це брат його підіслав? А може, це просто моя параноя? Але я не вірю у випадковості та збіги.

Студенти Академії оголосили нам з Алікою та іншим квотникам бойкот. І першим, хто його порушує, стає брат мого Істинного. Випадковий збіг? Не вірю. Напружуюся та чекаю каверзи.

— Луано, це ж був Ітон? Молодший брат Фрая? — своїм подивом Аліка тільки підливає оливи у вогонь.

А я і так уже вся на нервах!

— Так. Ітон.

— Думаєш, його Фрай надіслав?

— Навіщо? Привітатися? — видавлюю посмішку, але всередині щось гризе. Якщо Фрай дізнається, що я вагітна, як він поведеться? Особливо враховуючи, що я не збираюся визнавати, що дитина від нього.

До кінця занять сиджу як на голках, і, вийшовши з навчального корпусу, мало не бігом прямую додому. Обертатися та летіти не ризикую: у небі мій стан буде видно будь-кому.

Приходжу додому засапана, серце шалено калатає. Відразу заварюю заспокійливий чай, запаси якого в мене ніколи не вичерпуються. На щастя, на галявині з м’ятою та мелісою туша Фрая не помістилася, і це врятувало трави від витоптування. Ну ось, варто було згадати про Фрая, як сльози самі котяться з очей.

За хвилину я вже ридаю на повну силу, але наполегливий стукіт у двері перериває ті потоки. Підходжу й відчиняю, сподіваючись побачити посильного від Фрая — сьогодні якраз день, коли мені передають гроші на утримання. Але за дверима стоїть Ітон.

Я намагаюся зачинити двері, але хлопець встигає вставити ногу. Не чекаючи такого маневру, я з розмаху б’ю по ній важкими дверима.

— Ай! Відьмо! За що?! — гарчить Ітон, але тут же, озирнувшись, переходить на тихе шипіння. — Ти завжди так зустрічаєш гостей?

— Непроханих — так! — з викликом відповідаю йому.

— А якщо чекати від тебе запрошення, то луска від старості відвалиться, — відбиває він.

— Чого тобі треба? — усе ще неприязно питаю я.

— Чаю та пиріжків, — з усмішкою, що обеззброює, повідомляє нахабник, а я закочую очі.

— Прийшов навіщо?

— По відповіді…

Це мені вже зовсім не подобається, але я впускаю його. Стояти на порозі під протягами немає жодного бажання.

— То як щодо чаю?

— Заспокійливий підійде? — Головне, щоб не проносний! — регоче Ітон, підморгнувши мені, і ми разом сміємося.

Не знаю чому, але стає спокійніше. Схоже, Ітон не становить загрози для мене та малюка. Залишилося тільки з’ясувати, чому мій однокурсник не полінувався прийти на інший кінець міста. Невже справді тільки заради чаю?

Ітон

Я дочекався закінчення занять і простежив за Луаною до її будинку. Спочатку мене здивувало, що вона не прийняла подобу дракона й не полетіла. Але це тільки підтвердило мій здогад: Луана вагітна та приховує це. Що ж, усе таємне рано чи пізно стає явним.

Ми бредемо через усе місто, і мене це починає дратувати. Якщо навіть я втомився плестися крізь замети, то як ведеться дівчині в її стані?

Уже стемніло, коли ми нарешті дістаємося її житла — маленького будиночка на узліссі. Тут немає людей, мені важко сховатися, якщо вона захоче озирнутися. Але, схоже, тут взагалі ніхто не буває, тож дівчина не дивиться навколо. Добре, що вітер дме з її боку — мого запаху вона не відчуває.

Луана заходить до хати, а я, як справжній розбійник, зазираю у віконце. Бачу, як вона втомлено сідає на стілець, навіть не роздягнувшись. За кілька хвилин дівчина підводиться, затоплює піч і ставить чайник. Тільки тоді починає знімати верхній одяг.

Коли вона скидає просторі балахони, перш ніж накинути халат, на кілька миттєвостей моєму погляду відкривається її тіло з уже досить помітним животиком. Сумнівів немає: Луана чекає на дитину!

Не знаю, яка муха мене вкусила, але я вирішую з’ясувати подробиці. Не щодня в нашому королівстві зустрінеш вагітну драконицю без жодного самця поруч. Враховуючи дефіцит дівчат, це виглядає абсурдно. Навіть з її шрамами… Луана розумна, здібна, молода й здорова. Так, на тілі теж є мітки, але нічого критичного. Я ж майбутній лікар, зрештою, можу швидко оцінити рівень здоров’я самиці.

Рішуче підходжу до дверей і стукаю.

Фрай

Попри зовнішньо щасливе сімейне життя, у нас із Діаною далеко не все райдужно. Точніше — зовсім кепсько. Я одразу визначив молодій дружині її місце й оселив в окремій спальні, пославшись на турботу про здоров’я дитини.

А потім добровільно-примусово занурився у світське життя, з якого свого часу з насолодою випірнув після розлучення з Арією. Хоча «занурився» — це слабко сказано. Мене в нього вмочили з головою та тримали без доступу повітря, поки я не почав задихатися. Саме так я почуваюся поряд із Діаною на всіх цих раутах і балах. Мені й раніше це не подобалося, а зараз я відчуваю себе ручним звіром на ланцюгу, якого вивели на площу розважати натовп.

— Ах, ви така чарівна пара!

— Діаночко, твій чоловік незрівнянний, ви так гармонійно виглядаєте разом!

— О Боги, який гарний чоловік! Ви так доповнюєте одне одного!

І все в такому ж дусі. Я втомився…