Розділ 21

Луана

Я знаю, що Ітон із Роду Примарних – брат Фрая. Але, наскільки мені відомо, ніхто з родичів мого колишнього чоловіка не поінформований про наш шлюб і тим більше про розлучення. Тому спроба Ітона заговорити зі мною в Академії викликала не тільки здивування, а й страх.

Він щось знає про нас із Фраєм? Здогадався сам чи це його брат підіслав? А може, це просто моя параноя? Але я не вірю у випадковості та збіги.

Студенти Академії нам з Алікою і таким, як ми – квотникам, оголосили бойкот. І першим, хто його порушив, був брат мого Істинного.

Випадковий збіг?

 Не вірю… Напружуюсь і чекаю якоїсь каверзи.

- Луано, це ж був Ітон? Молодший брат Фрая? – своїм здивуванням Аліка тільки підливає олії у вогонь. Я вже й так уся на нервах!

- Так. Ітон.

- Ти думаєш, його Фрай надіслав?

- Навіщо? Привітатись? - видавлюю з себе посмішку, але щось мене гризе. Якщо Фрай дізнається, що я вагітна, як він поведеться? З огляду на те, що я не збираюся визнавати, що дитина від нього.

До кінця занять я сиджу як на голках, і, вийшовши з навчального корпусу, мало не бігом прямую додому. Обертатися і летіти я не ризикую, тому що так мою вагітність буде видно будь-кому.

Прийшовши додому, вся захекана і з серцем, що шалено б'ється, я заварюю заспокійливий чай, запаси якого в мене не переводяться. Благо на галявині з м'ятою та мелісою тушка Фрая не помістилася, і це врятувало рослини від витоптування.

Ну ось, тільки я згадала про Фрая, і сльози самі покотилися з очей.

Через хвилину я вже реву на всю силу і сльози вже течуть струмком, але наполегливий стукіт у двері перериває мої потоки.

Підходжу до дверей і відчиняю їх, сподіваючись побачити посланця від Фрая, бо сьогодні якраз день, коли мені передають від нього гроші. Але за дверима опиняється Ітон. Я намагаюся зачинити двері, але хлопець встигає вставити ногу, і я, не чекаючи такого маневру, з розмаху б'ю по ній тяжкою звіркою.

- АААй! Відьма! За що?? - гарчить Ітон, але тут же, озирнувшись на всі боки, переходить на тихе шипіння. - Ти завжди так зустрічаєш гостей?

- Непроханих — так! - з викликом відповідаю йому.

- А запрошення від тебе чекати — луска від старості вилізе, — відбиває хлопець.

- То що ти хочеш? – все ще неприязно питаю я.

- Чаю та пиріжків, — з посмішкою, що обеззброює,  повідомляє нахабник, а я закочую очі.

- Прийшов навіщо?

- За відповідями…

А це мені вже не подобається, але я впускаю його в будинок. Мені стояти на порозі, на протягу зовсім не хочеться.

- То щодо чаю?

- Заспокійливий підійде?

- Головне, щоб не проносний! – регоче, підморгнувши мені Ітон, і ми разом сміємося. Не знаю чому, але мені стало спокійніше. Схоже, Ітон не становить загрози для мене та мого малюка.

Залишилося тільки з'ясувати, навіщо мій однокурсник не полінувався вирушити на інший кінець міста. Щоб попити заспокійливого чаю?

Ітон

Я дочекався закінчення занять і простежив за Луаною до її будинку. Спочатку мене здивувало, що вона не набула форми дракона і не полетіла. Але це тільки підтвердило мій здогад, що Луана вагітна і приховує це.

Ну що ж, все таємне рано чи пізно стає явним, і я йду вірним шляхом.

Ми бредемо через все місто, і мене це вже починає підбурювати. Якщо навіть я втомився плестися по кучугурах, то як це дівчині, та ще в її положенні??

Вже стемніло, коли ми нарешті дісталися її житла — маленького будиночка на узліссі, до якого ближче ніж до міста. Тут немає людей, і мені важко буде сховатися, якщо Луана захоче озирнутися на всі боки. Але, схоже, тут взагалі нікого не буває і дівчина не дивиться навколо. І добре, що вітер дме з її боку, так що мій запах вона відчути не може.

Луана заходить до хати, а я, як якийсь бандит зазираю у віконце і бачу, як вона втомлено сідає на стілець, навіть не роздягнувшись.

Через кілька хвилин дівчина підіймається, затоплює піч і ставить грітись чайник, і лише потім починає знімати верхній одяг. Звільнившись від просторих балахонів, і, перш ніж надіти домашній халат, вона на кілька миттєвостей відкриває моєму погляду струнке тіло з вже досить пристойним животиком. Сумнівів немає, Луана чекає на дитину.

Не знаю, який іссиміор мене вкусив, але я вирішив з'ясувати подробиці. Не кожен день у нас в королівстві можна зустріти молоду вагітну драконицю без хоч трохи чогось вартого самця на горизонті. З огляду на дефіцит дівчат у королівстві це виглядає абсурдно. Навіть із її шрамами… Луана розумна та здібна дівчина, а ще молода та здорова, це я встиг помітити. Так, на її тілі теж є дуже помітні шрами, але, судячи з того, що я побачив, нічого критичного. Я ж майбутній лікар, зрештою, і можу швидко оцінити рівень здоров'я самки.

Я рішуче підходжу до дверей і стукаю в неї.

Фрай