Розділ 19

Фрай

Після бесіди з Ерданом я вирушаю в будиночок Луани. Цього разу я не мнусь і не сумніваюся, як перед розмовою з королем. Рішення ухвалено і воно остаточне. І жодні сльози, вмовляння та істерики мене не переконають!

– Луано, ми повинні розлучитися, – видаю я дівчинці прямо з порога й чекаю закономірну істерику з потоком сліз та звинувачень.

– Добре, – тільки й відповідає вона.

Ось так усе просто? «Добре» і все? Я не вірю своїм вухам, але в очах, які свердлять мене, я прочитую цілу гору емоцій, серед яких переважають, звичайно, негативні.

Зрозуміло, що моя заява це не новина – уся світська хроніка рясніє признанням Діани про вагітність від мене.

Тож не дивно, що й Луана вже в курсі. Але її реакція… Їй зовсім на мене начхати?

– Я ходив до короля, він дав дозвіл на розлучення, – продовжую я, але у відповідь Луана тільки знизує плечима.

– Що від мені потрібно? – спокійно питає вона.

– Нічого… – невже все буде так просто? Я не вірю! Ще ніколи моє розставання із жінкою не проходило так… без емоційно, просто кажучи – без скандалу.

– Чого ти чекаєш від мене? Биття посуду? Так це мій посуд і мені його шкода. Тож закінчімо цю розмову, мені час йти на заняття.

– Так, закінчимо. Після обряду я зайду забрати обручку.

– Добре, чекаю на тебе ввечері.

Я йду, не діставши ляпаса, як чекав, і не вислухавши істерику, до якої старанно готувався. Я їй настільки байдужий?

Іду до короля і вже там відгрібаю за повною програмою. Ердан знову намагається мене переконати не робити фатальну помилку й цього разу яскраво описує все, що думає про розлучення взагалі та про моє, зокрема. Потім додав щось про заплідників і про його ставлення до позашлюбних дітей, і тільки після цього, нарешті, сказав слова обряду, дав змогу розірвати наш із Луаною шлюб.

На моє прохання, провести шлюбний обряд із Діаною, він тільки глухо прогарчав:

– Вибач Фраю, але одружувати тебе та Діану я не буду, звернися до жерця храму.

Я скриплю зубами, Діана мені вже всі вуха продзижчала про пишну церемонію, яку широко висвітлюватимуть у пресі.

Ітон

Сьогодні Луана запізнилася на заняття, що з нею трапляється вкрай рідко. Я не стежу спеціально за нею, але, так виходить. Вона – староста нашого курсу, і, як і всі, я щодня відзначаюсь у неї в журналі.

Сьогодні я звернув увагу на те, що дівчина прийшла заплакана. Луана має гарні очі, але це все, що видно. Решта обличчя постійно прикрита хусткою.

Які тільки чутки не ходять Академією про те, наскільки потворні її шрами та звідки вони взялися. Я чув уже десятки різних історій, і здебільшого, усі вони зводяться до того, що Луана сама винна. То вона звела чоловіка у якоїсь родички, і та їй так помстилася – вилив кислоту й не дозволяючи регенерувати, поки рани не зарубцюються. Чоловік у цих історіях, звичайно, повзав на колінах і повертався до коханої дружини. За іншою версією, Луана втекла від бандитів, які користували її всіма можливими способами, ще була версія, що вона сама завдала собі каліцтва, щоби позбавитися домагань вітчима. І ще з десяток таких же мерзенних варіантів.

Мене щоразу пересмикує, коли я чую ці плітки. Сумніваюсь, що, хоч щось близьке до правди, але розпитувати дівчину я не наважуюсь. Хоча з кожним днем ​​мені все більше тягне до неї та хочеться познайомитися ближче.

Луана

Фрай прийшов ввечері, як і обіцяв.

– Ти можеш уже зняти обручку, Луано, – надто спокійно говорить він.

Я знімаю рукавичку й родове кільце мого, тепер уже колишнього чоловіка, легко зісковзує з пальця. Рука трохи тремтить, коли я простягаю чоловікові символ нашого шлюбу, але я намагаюся і беру себе до рук. Адже в мене залишився мій малюк!

– Луано. Я викупив будинок, де ти живеш і переписав його на тебе. Також збільшив твоє утримання. Моя дружина… – робить над собою зусилля, але швидко виправляється, – моя колишня дружина ні чого не мусить потребувати. Також ти можеш будь-якої миті звернутися до мене, якщо тобі знадобиться допомога. Я і далі попереджатиму тебе через посильного про свої відрядження. Наша Істинність із розлученням нікуди не поділася і нам треба будувати нове життя з урахуванням цієї нашої особливості.

Ось як! Наша Істинність, виявляється, лише особливість! Та нічого не означає для нього. Епізод у житті, що лише створив проблему обмеження пересування. Ось тільки це не все, є ще дещо – одна маленька, але вже улюблена мною проблемка, росте в мені та незабаром стане чарівним малюком! З очима, що змінюють колір від блідо-блакитного до синяво-чорного, як у Фрая. Чомусь я впевнена в цьому. Моя дитина буде схожа на батька й після свого першого дорослого линяння обов’язково з ним познайомиться. Але до того часу, він буде тільки мій!