Розділ 18

Ітон

Це дівчисько, Луана, відразу мені подобається. Ні, я не збоченець якийсь і не на її шрами задивився. Просто вона якась інша. Не така, як усі. Від наших дівчат у мене вже давно зуби зводить. Навіть в Академії від них спокою немає. Вони всі як одна бігають за мною, переважно, звісно, намагаючись через мене підібратися до мого старшого брата, Фрая. Але дехто й на мене серйозно зазіхає — це я точно знаю!

Вони тягаються за мною, як блохи за степовими драконами, викликаючи в мене роздратування, а в братів — сміх, коли я їм скаржуся. Ось мені цікаво лише одне: мої старші брати — близнюки, але слава першого красеня королівства міцно закріпилася тільки за Фраєм!

Та коли брат привіз з Імперії двох сестер-близнючок, і вони з Філом провели шлюбні обряди, ніхто з палких прихильниць Фрая ні на мить не подумав відступитися! При цьому Філа дівчата відразу викреслили зі списків об’єктів переслідування. Як у Фрая виходить не просто привертати до себе жінок, а й робити так, щоб вони зітхали за ним і бігали слідом зграями?

Фрай

Так завжди починається: спочатку повзуть чутки… потім формується думка більшості… потім починається тиск. Я і сам знаю, що мушу вчинити правильно щодо Діани та її… тобто нашої дитини. Але для цього мені спочатку треба розлучитися з Луаною, зі своєю Істинною. А це без згоди короля неможливо.

Розуміючи, який вигляд маю в цій ситуації, я йду до Ердана просити розірвати наш шлюб. Сподіваюся, що мої аргументи вагомі, і Ердан погодиться: дитина важливіша за фіктивний шлюб, нехай навіть з Істинною.

Кілька разів підходжу до кабінету короля і в останню мить розвертаюся та йду геть, щоб за кілька хвилин знову повернутися. Вартові, що несуть вахту біля дверей, уже починають нервувати. Розумію: якщо зроблю ще кілька подібних маневрів, пояснюватися доведеться вже з начальником варти. Тому зрештою наважуюся і заходжу.

— А, Фраю, нарешті! Це яка, п’ята спроба? — усміхається Ердан.

— Е… Ти про що? — удаю, ніби не розумію.

— Я вже пів дня слухаю, як ти тупцюєш під моїми дверима, щось бурчиш, а потім ідеш. Охорона вже просила дозволу тебе затримати й допитати.

— Мій королю, я прошу дозволу на розлучення, — видаю я без зайвих вступів.

— Це все-таки правда? Чи всі ті чутки, які Діана розпускає? — тон Ердана відразу стає серйозним.

— Я спав із нею… Це було ще до шлюбу з Луаною, — коротко відповідаю, не бажаючи вдаватися в подробиці.

— Ох, Фраю… Не можеш ти без пригод! — Ердан хитає головою і пильно дивиться на мене. Що він хоче побачити? Каяття? Обіцянку почати нове життя? А хіба не за цим я прийшов сюди?

— На той момент я не був одружений, мій королю, — тільки й можу вимовити, смиренно схиливши голову.

— А Луана? Вона часом не вагітна? — допитується Ердан.

— Ми не живемо разом. Якби вона завагітніла після тієї нашої першої зустрічі, то, напевно, вже повідомила б мені. Тим паче зараз. Ти ж знаєш жінок! — намагаюся всміхнутися, але Ердан лише криво кривиться у відповідь.

— Фраю, ти знаєш, як я ставлюся до розлучень. А розірвання шлюбу з Істинною Парою — це взагалі надзвичайна ситуація.

— Я не можу дозволити своїй дитині рости без батька. Ти ж розумієш, Ердане, — кажу тихо.

Я зараз як між двох вогнів… навіть трьох. Луану теж треба враховувати. Мені треба вибрати бік і ухвалити правильне рішення.

— Хоча я не маю до Діани жодних почуттів, дитину покинути не можу, — твердо заявляю королю.

— Добре, Фраю, я проведу обряд розлучення. Хоча, бачать Боги, я впевнений, що ти квапиш події.

— Але якщо Діана вагітна…

— Саме так! Якщо!

— Такими речами не жартують, Ердане! Я впевнений, що навіть Діана на таке не здатна.

— Як же ти погано знаєш жінок, мій друже, — зітхає молодий король. — Що ж, якщо ти впевнений у своєму рішенні, я здійсню обряд.

Луана

Тепер, коли вже все королівство в курсі, що у Фрая та Діани буде дитина, я з дня на день чекаю на візит чоловіка з новиною про розлучення. І хоча я впевнена, що він спочатку повідомить мене, а тільки потім піде до короля, я мало не щохвилини перевіряю, затамувавши подих, чи не відпустило мене його родове кільце. Щоразу, переконавшись, що воно міцно сидить на пальці, я полегшено видихаю та знову одягаю рукавичку. Тільки для того, щоб за хвилину перевірити знову.

Я вся на нервах, але однаково поява Фрая застає мене зненацька. Десь у глибині душі я все ще сподівалася… На що? На те, що мої шрами не стануть на заваді й наша Істинність… Внутрішній голос єхидно запитує: «Ваша Істинність зробить Фрая сліпим, а всіх навколо німими?»

Фрай заходить у будинок і, не сідаючи, одразу з порога заявляє мені про необхідність розлучення. Я до цього готова та у відповідь тільки знизую плечима. Навіщо він розповідає мені про візит до короля і про те, що не може залишити Діану з дитиною, сам не розуміючи, що цими словами робить мені ще болючіше? Але я старанно «тримаю обличчя» і, вислухавши всі стогнання, без жодних емоцій проводжу його до дверей.

Фрай мовчки киває та виходить. Я зачиняю за ним двері й мимоволі торкаюся свого живота. Дитина без батька… Яка гірка іронія, пане Фраю. Ви так прагнете врятувати одного малюка, що навіть не помічаєте, як щойно зреклися іншого.

Тепер залишилося так само спокійно винести ще один візит — коли Фрай прийде за своїм родовим кільцем. І все… Я знову буду вільна… Для чого?