Розділ 18

Ітон

Це дівчисько, Луана, відразу мені сподобалася. Ні, я не збоченець якийсь і не на її шрами запал. Вона просто якась інша. Не така, як усі. Від наших дівчат у мене зуби вже давно зводить. Навіть в Академії від них спокою немає. Вони всі, як одна, бігають за мною, переважно, звичайно, намагаючись через мене підібратися до мого старшого брата, Фрая. Але дехто й на мене запал, це я точно знаю!

Вони тягаються за мною, як блохи за степовими драконами, викликаючи в мене роздратування та сміх у братів, коли я їм скаржусь.

Ось мені цікаво лише одне: мої старші брати – близнюки, але слава першого красеня королівства міцно закріпилася тільки за Фраєм!

І коли брат привіз з Імперії двох сестер-близнючок і вони з Філом здійснили шлюбні обряди, ніхто з любительок Фрая ні на мить не подумав відстати від нього! При цьому Філа, відразу ж було всіма дівчатами викреслено зі списків об’єктів переслідування.

Як у Фрая виходить не просто привернути до себе жінок, а і зробити так, щоб вони зітхали за ним й бігали слідом зграями?

Фрай

Так завжди починається: спочатку поповзли чутки… потім сформувалася думка більшості… потім почався тиск…

Я і сам знаю, що треба вчинити правильно шодо Діани та її… тобто нашої дитини.

Але для цього мені спочатку треба розлучитися з Луаною, зі своєю Істинною. А це без згоди короля неможливо.

Розуміючи, як виглядаю, я йду до Ердана просити розвести мене з Луаною. Сподіваючись, що в мене вагомі аргументи, й Ердан погодиться з тим, що дитина важливіша за фіктивний шлюб, хоч і з Істинною.

Кілька разів підходжу до кабінету короля і в останній момент розвертаюсь і йду геть, щоб за кілька хвилин знову повернутись. Вартові, що несуть вахту біля кабінету, уже починають нервувати. Розумію, що якщо я ще зроблю кілька подібних маневрів, пояснюватися мені доведеться вже з начальником варти. Тому, зрештою, наважуюсь і заходжу до короля.

– А, Фраю, нарешті! Це якась, п’ята спроба? – усміхається Ердан.

– Е… Ти про що? – не розумію я.

– Я вже пів дня слухаю, як ти підходиш до моїх дверей, щось бурчиш, а потім розвертаєшся і йдеш. Охорона вже просила дозволу тебе затримати та перепровадити для допиту.

– Мій королю, я прошу дозволити мені розлучитися, – видаю я без прелюдій.

– Це все-таки правда? Чи всі ці чутки, які Діана розпускає? – тон Ердана відразу змінився і став більш ніж серйозним.

– Я спав із нею… Це було ще до шлюбу з Луаною, – коротко відповідаю королю, не бажаючи вдаватися до подробиць.

– Ох, Фраю… Не можеш ти без… пригод! – Ердан хитає головою і пильно дивиться на мене. Що він хоче побачити? Каяття? Обіцянку почати нове життя та виправитися? А чи не за цим я прийшов сюди?

– На той момент я був не одружений, мій королю, – тільки й можу вимовити я, смиренно опустивши голову і сподіваючись виправдатися.

– А Луана? Вона часом не вагітна? – допитується Ердан.

– Ми не живемо разом. Якби в першу нашу зустріч вона завагітніла, то, напевно, повідомила б мені. Тим паче зараз. Ти ж знаєш жінок! – посміхаюся я, а Ердан криво усміхається у відповідь.

– Фраю, ти знаєш, як я ставлюся до розлучень. А розірвання шлюбу з Істинною Парою це взагалі надзвичайна ситуація!

– Я не можу дозволити своїй дитині рости без батька. Ти ж розумієш, Ердан, – говорю тихо. Я зараз, як між двома вогнями, навіть трьома… Луану теж треба враховувати. І мені треба вибрати бік і ухвалити правильне рішення. – І хоча в мене до Діани немає ніяких почуттів, дитину я покинути не можу, – твердо заявляю королю.

– Добре, Фраю, я проведу обряд розлучення. Хоч, бачать Боги, я впевнений, що ти квапиш події!

– Але, якщо Діана вагітна…

– Саме так! Якщо!

– Такими речами не жартують, Ердане! Я впевнений, що навіть Діана таке не здатна!

– Як же ти мало знаєш жінок, мій друже, – зітхає молодий король і продовжує сумно, – що ж, якщо ти впевнений у своєму рішенні, я здійсню обряд.

Луана

Тепер, коли вже все королівство в курсі, що у Фрая і Діани буде дитина, я з дня на день чекаю візиту Фрая з повідомленням про те, що ми розлучаємося. І хоча я впевнена, що мій чоловік спочатку повідомить мене, і тільки потім проведе обряд, я мало не щохвилини перевіряю, затамувавши подих, чи не відпустило мене його родове кільце. І щоразу, переконавшись у тому, що воно міцно сидить на пальці, я полегшено видихаю та одягаю рукавичку. Але тільки для того, щоб через хвилину перевірити знову й переконатися, що Фрай ще не оголосив про наше розлучення.

Я вся на нервах в очікуванні візиту чоловіка, але, все одно, його поява застала мене зненацька. Десь у глибині душі я все ще сподівалася… На що? На те, що мої шрами не стануть на заваді та наша Істинність… Внутрішній голос єхидно запитує мене: Ваша Істинність зробить Фрая сліпим, а всіх навколо німими?

Фрай заходить у будинок і, не сідаючи, одразу з порога заявляє мені про необхідність розлучення. Я до цього готова та у відповідь тільки знизую плечима. Навіщо він розповідає мені про візит до короля і про те, що не може залишити Діану з дитиною, сам не розуміючи, що цими словами робить мені ще болючіше? Але я старанно «тримаю обличчя» і, вислухавши всі стогнання, без жодних емоцій проводжу його до дверей. Тепер залишилося так само спокійно винести ще один візит – коли Фрай прийде за своїм родовим кільцем. І все… Я знову буду вільна… Для чого?