Розділ 15

Фрай

Як і обіцяв, я зняв для Луани невеликий будиночок, мікроскопічний, як на мене, але дівчина щаслива. Я виконав свої зобов’язання, сподіваюся, що вона не порушить свої.

З того моменту, як Луана з’явилася в моєму житті, усе пішло навперейми.

Сьогодні я знову не можу заснути.

Як тільки Луана перебралася до будинку, який я для неї винайняв, я перестав нормально спати. Мій дракон біситься, він гарчить і постійно намагається обернутися і полетіти до своєї Пари. Зазвичай до середини ночі я здаюся, і ми летимо до Луани. Я ховаюсь у лісі за її домом. Лягаю так, щоб чути її запах і тільки поряд із нею я можу заснути. І це повторюється щоночі…

Але сьогодні, прилетівши до її будинку, я не почув запаху своєї Пари! І мій дракон миттєво втратив рештки своєї цивілізованості.

Насилу (навіть не пам’ятаю, коли таке востаннє було) мені вдалося його заспокоїти та вмовити свою звірину сутність дозволити мені набути людської форми.

Обернувшись, я зайшов у будинок, але Луани там не було. Вирішивши, що вона затрималася в Сааміта, я не став особливо нервувати, і заспокоїв свого дракона. Заснув, як завжди, у лісі за її домом, та спокійно проспав до самого ранку. Але коли й вранці вона не з’явилася, я одразу подався до Академії, де мені повідомили, що Луана вирушила до Північних кордонів за бабусею.

А мене не можна було про це повідомити?? Я сердито гарчу, так що стіни гуртожитку починають вібрувати. Беру себе до рук і виходжу назовні. Я, звичайно, розумію, що дівчисько сподівається повернутися до прояву симптомів розставання з Парою. А на те, що я нервуюся, їй наплювати!

Перші три дні я просто не знаходжу собі місця, напевно, від злості, а на четвертий мене накриває. Я ледве розумію, що треба попередити Ердана, відправляю до нього посланця і зриваюся в бік Північних кордонів. За ці дні я вже прикинув, якою дорогою вони повертатимуться, і де ми перетнемося. Мені хоча б із пів години побути зі своєю Парою, щоби пройшли симптоми, і я відразу ж повернуся до столиці!

Прийнявши рішення, я вирушаю в дорогу.

Ну от, лише кілька годин польоту і я вже поряд зі своєю Істинною. Добре, що я швидкісний дракон! Можна було не мучитися чотири дні, а кілька разів злітати до Луани за цей час! Шиплю я подумки на себе і приземляюся, почувши запах дружини.

На ніч вони зупинилися в паршивому придорожньому готелі, у який я навіть увійти погребував. Проводжу ніч у лісі та набираюся сил, перебуваючи поруч зі своєю Істинною. Добре, що я вилетів їм назустріч. До столиці на цих шкапах їм довелося б плестись тиждень!

У найближчому містечку наймаю сучасний екіпаж, запряжений міцними та здоровими тваринами, а не такими, що вмирають від старості.

Вранці Луана, якщо і здивувалася, побачивши мене, то не подала знаку. Напевно, вона відчула мою появу ще вчора!

– Луано, я найняв вам нормальний екіпаж, на ньому ви зможете дістатися столиці менше ніж за два дні, – повідомляю їй замість привітання.

– Дякую, але ваша допомога не потрібна, – шипить ця відьмочка.

– А мені здається, зовсім навпаки! – гарчу я у відповідь. Що за нестерпне дівчисько! – Досить чинити опір, ваших шкап я вже відправив на пенсію. А ви з Касією поїдете далі на цьому, – киваю головою на міцний, просторий екіпаж із ресорами, запряжений четвіркою ситих і доглянутих тварин.

– Я не можу собі дозволити це, – цідить ця вперта крізь зуби, і я закочую очі.

– Зате я можу собі дозволити!

– Я поверну вам вартість поїздки, але не одразу. Вибачте, пане Фраю, – зрештою, погоджується вона, але на своїх умовах. Та що з нею не так?

– Знову «пане»? – уже гарчу я.

Мене просто пробиває від цього звернення, і я видаю зі злістю:

– Так, і не забудь порахувати мою вимушену відпустку та зіпсовані нерви, поки я з’ясовував, де поділася моя Пара!

– Надішліть рахунок, пане Фраю, чи віднімете з мого утримання?

Я гарчу, збираючись, як мінімум, узяти цю злісну відьмочку в руки та струсити, як треба. Але в цей час із готелю виходить сухенька бабуся.

– Луано, хто цей чудовий хлопець?

– Це мій чоловік, бабуся і ніякий він не чудовий!

Я намагаюся мімікою донести до Луани, що не треба бабусю зайвий раз нервувати нашими складними стосунками та, здається, Луана мене розуміє, бо вельми оригінально закінчує фразу:

– А прекрасний і приголомшливий! Знайомся, бабусю, це мій чоловік, Фрай із роду Примарних.

– То це він твій Істинний?

– Так, бабусю.

– Гарний! У вас будуть чудові діти!

Луана закочує очі, користуючись тим, що бабуся її не бачить. А я стою з дурною усмішкою.

Луана

Фрай винайняв мені будинок поряд зі столицею. Він знаходиться в лісі, і я впевнена, що бабусі сподобається! Я вже написала їй, що скоро прилечу й заберу її до себе.

Я трохи задумалася, чи треба мені повідомляти Фраю, що я маю відлучитися на кілька днів, але вирішила, що три-чотири дні не такий великий термін, щоб виникли проблеми через розставання з Парою. Я ж нічого не відчуваю, коли він відлітає у відрядження? Хоча Фрай попереджає мене перед цим.