Розділ 12

Фрай

Після розмови з Ерданом я повернувся додому та напився, як і планував. Тим більше що король дав мені кілька днів на «влагодження сімейних питань», натякнувши, з важким зітханням, що я маю вчинити правильно — відповідно до прийнятих у королівстві етичних норм. Тобто просто одружитися зі своєю Парою, з якою в мене до того ж була близькість.

Був ще день, ясний та сонячний, коли я, набравшись міцного, та й веселющого теж, вирішив вирушити до… своєї Пари.

Логічно було припустити, що вона зараз у лікарському крилі, тим більше туди йти ближче, ніж до гуртожитку Академії. Такий далекий шлях я не подужав би.

Коли я прийшов до лікарів, насамперед порадувався, що здатність логічно мислити мене не залишила – Луана була там. На цьому власне мої радості закінчилися.

Як тільки я з'явився, всі присутні одразу кудись почали збиратися у невідкладних справах. І ми з Луаною за кілька хвилин залишилися зовсім одні.

- Луано, — мій голос хрипить, але зовсім не сексуально, тим більше я і не збираюся… з нею… я охрип, бо банально напився! І прокричався у себе вдома, заздалегідь, щоб не вихлюпнути всі свої негативні емоції на дівчину. Вона, я сподіваюсь, не винна.

- Фрай...

Її голос… Усі мої добрі наміри кудись миттєво випарувалися, коли я її почув. Ну чому мені хочеться підхопити її на руки та потягнути у свою постіль як тільки я чую цей голос? Я прикриваю очі й згадую, як ніжно дзвеніли її лусочки там, на озері, коли ми... Це маячня, напевно, вона мене обпоїла чимось. Як інакше пояснити мою поведінку там, на озері?? Але наслання пропадає безслідно, як тільки я відкриваю очі.

- Навіщо ти це зробила? – я раптом говорю зовсім не те що щойно збирався. - Навіщо ти зі мною так вчинила? Що ти хочеш? Грошей? Будинок? Що? Скільки я повинен заплатити, щоб ніколи більше тебе не бачити?

Мій дракон шокований моїми словами та гарчить у моїй голові, викликаючи дикий головний біль.

Я потім ще багато разів пошкодую про ці слова. Але зараз… Звинувачення сиплються з мене водоспадом:

- Це був твій єдиний шанс, правда? Ти знала, що на тебе ніхто ніколи не зазіхне, і ти скористалася темрявою?

Дівчина частково обертається і з усього розмаху б'є мене по обличчю. Мій дракон навіть не спробував частково обернутися, щоб мінімізувати наслідки удару. Так що я відлітаю до стіни та гарчу на дівчисько.

- Ах, ти ... - мені потім буде дуже соромно і боляче за всі ті слова, що я зараз скажу, але я обкладаю дівчину всіма можливими лайками, а потім хапаю її за руку і тягну до короля. - Ти хотіла отримати мене в чоловіки? Тож чекала мене на озері? Тобі надалася можливість і ти нею скористалася? Ну що ж, ти дістанеш, що хотіла!

Я хапаю її за руку і тягну за собою. Куди? Мабуть, до короля, щоб здійснити обряд? Побачивши мене в такому стані Ердан навряд чи зрадів би, але провидіння в особі Дігана, мене рятує.

Опритомнів я вранці, вдома, у своєму ліжку. Голова болить так, що вити хочеться, обмацую себе... З пошкоджень не тільки синець на щоці від руки моєї Пари, але і розбита вилиця і шишка на голові. Діган постарався. Тішить, що до короля я вчора не дійшов. Підіймаюся з ліжка, щоб вийти в сад і регенерувати та охаю. Ще й ребра... Згоден, заслужив.

Луана

Фрай вривається в приміщення і я не одразу розумію, що з ним не так. Все: і лікар Сааміт, і Аліка, і навіть пацієнти, раптом кудись різко зазбиралися, і ми залишилися з Фраєм наодинці. Я не чекала, звичайно, освідчення в коханні, пропозиції заміжжя та іншого… Але звинувачень у продуманості того, що трапилося, я теж не очікувала. Фрай лаяв мене останніми словами й звинувачував у всіх смертних гріхах. Звинувачував та лаяв… і я не втримала. Обірвала його потік красномовства дзвінким ляпасом, зовсім не подумавши про те, що він банально п'яний. І наслідки для мене можуть бути плачевними. Та й для нього, як виявилося, теж.

Як мінімум його дракон не став виявлятися, і від мого удару Фрай відлетів до стіни. Я злякалася за нього і скрикнувши, підбігла, щоб надати йому допомогу, але Фрай з риком підскочив, схопив мене за руку і кудись поволок. Він тягне мене до палацу, судячи з усього – до королівських покоїв, і я не знаю з якою метою. Намагаюсь його зупинити, але що я можу зробити проти дорослого чоловіка? Я хоч і не маленького зросту, але Фрай набагато сильніший. І я бовтаюся за ним як повітряний змій на мотузку.

Дорогою ми натикаємося на начальника королівської варти – Дігана. Я не знаю, чи повідомили його про те, що сталося, чи він помітив несамовитість Фрая. Але кількома ударами його вирубавши, Діган наказав мені вирушати до своєї кімнати у гуртожитку й нікуди не виходити. Саме так – наказав.

Домашній арешт? Могло бути й гірше. Я вдарила королівського офіцера.

Що тепер зі мною зроблять? Про навчання в Академії можна забути…