Глава 22

УЛЯНА

Повільно повертаюся до дверей тераси. Настрій зіпсовано остаточно. Гаразд, ще б справді моя провина у чомусь була, а так... Це ж був лише танець з Даманським. До того ж цей танець один з не конче приємних.

Беруся за дверну ручку. Відчиняю двері і одразу врізаюся в чиїсь міцні груди.

— Обережніше, Дюймовочко, — гримить мій зведений брат.

Підіймаю голову, і мене одразу проймає злість. Тільки його до повного щастя не вистачало. Але мене одразу проймає така лють, що аж пересмикує. О, голубе сизий, зараз ти в мене відгребеш за всіх, особливо за свою притрушену половинку.

— Мурате, дай пройти, — холодно наказую.

Може, спробуємо розійтися спокійно. Я готова змовчати. У батьків же сьогодні свято. Та він наче не чує мене, надто пильно вдивляється мені в очі.

— Що сталося, Уляно? — його голос одразу звучить заклопотано.

— Нічого. Відійди, — знову наказую.

Хочу посунути його, та він перегороджує мені дорогу і наче не чує, питає:

— Уляно, що сталося? На тобі обличчя немає...

— Дай пройти. — теж стою на своєму. Навіть наміру не маю щось йому казати.

— Дюймовочко, спочатку скажи, чому ти така зла?! — знову вимагає він. — Може, тебе хто образив, то тільки скажи...

Я фиркаю. Теж мені захисник знайшовся.

— Мурате, просто відійди. — вперто не хочу нічого йому розповідати.

— Дюймовочко, не вередуй. Я відійду, але ти спершу скажи, що сталося?

— Якщо хочеш знати, що сталося, то запитай у своєї дівчини. — нарешті випльовую. Може, хоч тепер піде.

Його брови різко сходяться докупи, а голос звучить з повним нерозумінням.

— До чого тут Нінель?

— Мені теж це цікаво, — зірвано шиплю і не можу стримати сарказму. — До чого тут Нінель і я між вами до чого?

Мурат остаточно хмуриться, з хвилину мовчить, пильно дивлячись на мене.

— Уляно, вона, що щось тобі сказала?

Він миттєво змінився на обличчі, але я не вірю йому.

— Це вже не має значення, Мурате. Тож не стій, як гора. Краще дай пройти.

Даманський навіть не думає поступатися. Лише дивиться на мене згори вниз і невдоволено заявляє:

— Уляно, для мене має значення. Тож розповідай, що трапилося?

— Мурате, не допитуй. Хочеш щось знати, поговори зі своєю кралею.

Він робить крок ближче, і суворо називає моє ім'я.

— Уляно...

Мене ж його впертість дратує, тому перебиваю його.

— Знаєш що, Даманський? — дивлюся йому просто в очі. — Не вплутуй мене у свої дивні стосунки. Я знаю тебе заледве добу, а вже терпіти не можу. Тому відійди. І краще, ніж мене тут діймати, зі своєю Нінель поговори.

Він завмирає, але навіть з місця не зрушився. Стоїть нерухомо, ніби я не до нього говорила.

— Уляно, я не зовсім розумію, про що ти зараз говориш?

Важко видихаю і, закотивши очі, вкотре повторюю.

— Мурате, розбирайся зі своєю дівчиною. Тоді все зрозумієш. І не потрібно мене діймати. Я й так від тебе не в захваті.

— Вона мені більше не...

— Мені байдуже, — фиркаю. — Розбирайтеся між собою. І не потрібно шукати винних там, де їх немає. І мене вплутувати не потрібно.

Його погляд стає ще серйознішим. Він змушує мене зробити крок назад і, вийшовши на терасу, зачиняє двері та спирається плечима об них.

— Уляно, поясни нормально. Бо інакше нікуди не підеш, — вимогливо наказує він.

Хмикаю. От наївний, думає, що своїм нахабством винудить мене на розмову. Ага, якби не так. Я все одно звідси піду. Тож хай стоїть собі скільки влізе.

— Даманський, я не хочу нічого тобі розповідати. — капризно фиркаю. І хай думає, що хоче. Мені байдуже.

— Уляно...

— Даманський, охолонь. Не потрібно тут вдавати з себе не знати кого. — відступаю іще на крок від нього і додаю. — Не роби дурниць, краще поговори зі своєю дівчиною.

Не даю йому сказати більше жодного слова, розвертаюся та йду з тераси. Зайду в зал з двору, попрощаюся з мамою і додому. Бо мене ця родинонька вже дістала.

Попрощавшись з матір’ю, вітчимом та дідусем, покидаю заклад. Вже виходячи з ресторану, на сходах помічаю Нінель. Але мені байдуже, хай тепер з Даманським роблять, що хочуть. Впевненою ходою йду до машини таксі. Нарешті покину цей благородний тераріум. Краще наодинці музику послухати, ніж терпіти свого зведеного братика та його стервезну половинку.